Гендерний підхід

Урок 14

Консультування з урахуванням гендерно-чутливого підходу

Консультування – це взаємодія клієнта і соціального працівника, в результаті якої соціальний працівник допомагає клієнту вирішити проблеми, які складно або неможливо вирішити самостійно. Якщо проблема виходить за межі компетенції соціального працівника, тоді він (вона) переадресовує клієнта до відповідного фахівця (лікаря, психолога, юриста і т.п.).

У процесі консультування соціальний працівник:

НЕ вирішує за клієнта.

НЕ примушує клієнта виконувати певні дії.

Мета консультування в соціальній роботі – задоволення потреб (запиту) клієнта або переформулювання цього запиту з метою подальшого надання більш ефективної допомоги, а також розвиток клієнта і його потенціалу для подальшого вирішення проблем і подолання труднощів[1].

Завдання консультування:

Допомогти клієнту зрозуміти, що відбувається в його житті в цілому і щодо певної проблеми зокрема.

Допомогти клієнту вибирати і діяти на власний розсуд, свідомо зробити вибір (прийняти рішення).

Допомогти клієнту досягти поставленої мети на основі прийнятого рішення.

Допомогти оволодіти новими поведінковими техніками і підходами для вирішення проблем.

Сприяти розвитку особистості клієнта.

Заохочувати вольову поведінку клієнта.

Своєрідним стандартним документом процесу консультування є індивідуальний план консультування, який складається на підставі комплексного визначення та оцінки індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги.

Технології консультування уразливих груп населення

Основні етапи консультування:

Встановлення контакту і досягнення взаєморозуміння (вітання – при першій зустрічі, вступні питання і огляд попередніх зустрічей – при повторній консультації).

Збір інформації для визначення причини звернення клієнта. Формулювання запиту клієнта.

Детальне обговорення проблеми. Отримання чіткого розуміння проблемної ситуації консультантом і клієнтом.

Рішення проблеми (інформування, мотивування).

Підведення підсумків.

Завершення (призначення наступної зустрічі).

Консультант повинен розуміти, що клієнт може відмовитися від подальшої співпраці на будь-якому з етапів консультування. Незважаючи на це, наступна зустріч з ним починається зі встановлення контакту.

Для здійснення успішного консультування важлива наявність наступних базових навичок консультанта:

Активне слухання (прояв уваги).

Уміння поставити запитання.

Спостереження невербальних проявів.

Переказ або повторення висловлювань клієнта.

Відображення почуттів.

Відображення усвідомлення (спільне – консультантом і клієнтом – розуміння певних понять і значень, наприклад, осмислення понять «жалість», «турбота», «співчуття» і т.п.).

При наданні послуги консультування фахівці дотримуються основних консультативних стратегій:

Первинне інтерв'ю. Соціальний консультант повинен створити атмосферу довіри і комфорту, не висловлювати оціночних суджень, не критикувати і дотримуватися принципу конфіденційності.

Заохочення вираження почуттів. Клієнти можуть проявляти певні емоційні реакції, зокрема, відчуття безвиході і страху, злість, відчуття провини і навіть сумніви щодо власного психічного здоров'я. Консультанту потрібно заохочувати це, дозволивши емоціям вийти назовні. Жінки легко виявляють свої емоції. Чоловікам зробити це складніше, тому консультант повинен більше уваги приділяти цьому питанню, але не наполягати.

Фокусування на сильних сторонах. Під час консультування слід знайти сильні сторони клієнта і концентрувати на них увагу. Можливо, клієнт потребує допомоги при вирішенні питання щодо його позитивних характеристик.

Надання інформації. Поінформованість про медичні, соціальні, юридичні послуги розширює межі вибору кращих можливостей і самодопомоги.

Перегляд альтернатив. Клієнт може відчувати себе в пастці, не бачачи виходу із ситуації. Необхідно разом з ним розглянути всі можливі шляхи вирішення проблем.

Визначення плану. Клієнт повинен чітко розуміти і визначати, що він буде робити. Цей вибір може містити формулювання глобальних цілей, а може визначати і поточні завдання (наприклад, переадресацію в денний центр, пошук служб, що працюють з дітьми).

В Україні види консультування визначаються відповідним державним стандартом [2]. Серед найбільш поширених видів консультування слід виділити:

групове консультування – консультування, учасниками якого в якості отримувачів є двоє або більше людей з подібними складними життєвими обставинами або однаковим запитом щодо очікуваної допомоги;

дистанційне консультування – заочне консультування, яке здійснюється суб'єктом, який надає соціальну послугу за запитами отримувачів за допомогою технічних засобів (телефонне або онлайн-консультування), при необхідності забезпечуючи анонімність отримувача соціальної послуги;

індивідуальне консультування – персональне консультування отримувача соціальної послуги, спрямоване на розвиток його компетентності щодо подолання складних життєвих обставинах, мобілізацію ресурсів і потенціалу для подальшого запобігання виникнення проблем;

консультування за принципом «рівний-рівному» – консультування, що передбачає залучення до надання послуги в якості консультанта особи, вік, особливості стану здоров'я, сексуальна орієнтація, віросповідання, соціально-економічне становище якої такі ж, як і у отримувача соціальної послуги, або вона має досвід подолання таких же складних життєвих обставин;

консультування, орієнтоване на виконання завдання, – консультування, покликане допомогти отримувачу подолати певні складні життєві обставини шляхом постановки послідовних завдань, виконання яких забезпечує досягнення бажаної мети;

кризове консультування – консультування, що застосовується в разі необхідності надання отримувачу, який знаходиться у стані кризи, соціальної послуги або термінової допомоги, спрямованої на емоційну підтримку і увагу до переживань, усвідомлення впливу кризових обставин, розширення свідомості і підвищення психологічної компетентності, зміна ставлення до проблеми (від «глухого кута» до «вибору рішення»), підвищення стресової і кризової толерантності, відповідальності отримувача, засвоєння нових моделей поведінки;

сімейне консультування – консультування отримувачів соціальної послуги, які перебувають у родинних стосунках або проживають однією сім'єю;

соціально-психологічне консультування – консультування (вид психологічної допомоги), що полягає у спільному визначенні клієнтом і психологом-консультантом особистісних психологічних проблем отримувача послуги з подальшим коригуванням поведінки в особистому житті, професійній діяльності, навчанні та інших життєвих ситуаціях для виходу з життєвої кризи.

Важливо відзначити, що вид, форма, обсяг, метод і тривалість надання такої соціальної послуги, як консультування, для кожного отримувача завжди визначається індивідуально за результатами оцінки його запиту. Дострокове розірвання договору про надання соціальної послуги консультування відбувається за таких умов: досягнення поставленої мети; регулярному недотриманні отримувачем персонального графіка надання послуги; добровільної відмови отримувача від отримання соціальної послуги консультування.

Більшість із зазначених видів консультування повинні надаватися з урахуванням дотримання гендерних принципів, які передбачають врахування специфічних потреб жінок і чоловіків, наприклад консультування щодо підвищення самооцінки для жінки має проводитися з урахуванням розвінчання гендерних стереотипів.

Жінки частіше звертаються з проблемами побудови взаємин, особистісного розвитку, сексуальних переслідувань, конфліктів з дітьми. Жінки більш орієнтовані на стосунки, більш емоційні, простіше діляться інформацією, можуть легко заплакати. Це є результатом того, що дівчаток в процесі виховання, як правило, не обмежують у вираженні почуттів, вони можуть бути балакучими і відвертими. Консультант повинен проявляти терпіння, емпатію, співпереживання.

З чоловіками складніше організувати щиру розмову, вони більш стримані у словах і почуттях, тому що з дитинства освоїли соціальний стереотип – «чоловік не повинен бути багатослівним», «чоловіки не плачуть». Вони заперечують проблеми зі здоров'ям, «тому що чоловік повинен бути сильним». Слід розуміти, що чоловіки так само емоційні, як і жінки, але через свою стереотипну роль «сильної статі» можуть бути менш експресивними. Чоловіки високо цінують традиційні поняття про мужність, намагаються уникати саморозкриття. Чоловіки з уразливих груп рідко звертаються за допомогою і консультаціями до фахівців, що теж повинно бути темою обговорень, як з чоловіками, так і з жінками (дружиною, сестрою, подругою).

Отже, важливим фактором успішного консультування на основі гендерного підходу є робота над руйнуванням гендерних стереотипів шляхом формування альтернативної поведінки, – як для чоловіків, так і для жінок. Концепція гендерної рівності в соціальній роботі вимагає аналізу спільних і відмінних потреб жінок і чоловіків для створення рівних умов і можливостей для доступу жінок і чоловіків до всіх видів консультативних послуг.

Глосарій до уроку 14:

Глосарій до уроку 14

Індивідуальний план надання соціальної послуги консультування (індивідуальний план) – документ, складений на підставі комплексного визначення та оцінки індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, в якому вказані: заходи, необхідні для надання такої послуги; відомості про необхідні ресурси; періодичність і терміни виконання; відповідальні виконавці; дані моніторингу результатів і інформація щодо перегляду індивідуального плану.

Консультування – взаємодія клієнта і соціального працівника, в ході якого соціальний працівник допомагає клієнту з вирішенням проблеми, складної для самостійного рішення.

Надавач соціальної послуги консультування – фахівець або група фахівців у сфері надання соціальних послуг, психолог, педагогічний працівник, який безпосередньо проводить заходи, що становлять зміст соціальної послуги, використовуючи методики психологічних напрямків, шкіл і концепцій щодо вибору.

Отримувач соціальної послуги консультування – особа, сім'я, група осіб, які через складні життєві обставини, викликані інвалідністю, віком, станом здоров'я, соціальним становищем, бездомністю, відбуванням покарання в вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк та т.п., потребують соціальної послуги консультування або отримують її.

Суб'єкт, який надає соціальну послугу консультування – підприємства, установи, організації, установи незалежно від форми власності, фізичні особи-підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги.

[1] Наказ Міністерства соціальної політики № 678 02.07.2015 «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги консультування».

[2] Державний стандарт консультування, затверджений Міністерством соціальної політикі України в 2013 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article?art_ id = 153555 & cat_id = 102036

Література уроку 14

Список використаної і рекомендованої літератури

Антология гендерной теории / Гапова Е., Усманова А. – Мн: Проними, 2000. – 383 с.

Основи психологічного консультування (лекційний курс): навч.-метод. посіб. для студ. спец. «Практична психологія» / уклад. Б.А. Якимчук, І.П. Якимчук. – Умань : ПП Жовтий О.О., 2013. – 204 с.

Фурман А.В., Надвинична Т.Л. Основи гендерної рівності: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2006. – 168 с.

Цимбалюк І.М. Психологічне консультування та корекція. Модульно- рейтинговий курс : навч. посіб. / І.М. Цимбалюк. – К. : ТОВ «Видавничий дім «Професіонал»», 2009. – 544 с.

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу:

Попередній.

Урок 13. Гендерні міфи та стереотипи в наданні соціальних послуг

Наступний.

Урок 15. Гендерно-чутливі та гендерно-трансформативні (перетворюючі) інтервенції у програмах зменшення шкоди