Гендерний підхід

Як правило, формування та реалізація державної гендерної політики базується на основі нормативно-правових документів наступних рівнів:
A. Міжнародного;
B. Національного;
C. Регіонального;
D. Місцевого.

Гендерно-стереотипне уявлення про роль чоловіка у суспільстві:
A. Годувальник;
B. Захисник;
C. Тато;
D. Красунчик.

Які основні принципи формування системи громадського здоров'я в Україні?
A. Право на здоров'я і охорону здоров'я;
B. Принцип врахування інтересів здоров'я у всіх областях державної політики;
C. Право Міністерства охорони здоров'я самостійно вирішувати проблеми, пов'язані з громадським здоров'ям;
D. Принцип досягнення справедливості стосовно здоров'я;
E. Принцип солідарної відповідальності;
F. Принцип надання всієї необхідної медичної допомоги за місцем реєстрації громадян, включаючи високоспеціалізовану допомогу;
G. Принцип доказовості та економічної доцільності.

Підготовка загального документа про міжсекторальну взаємодію вимагає наступних дій:
A. Створення робочої групи з числа потенційних партнерів;
B. Розміщення соціальної реклами в ЗМІ;
C. Громадське обговорення;
D. Узгодження з місцевими органами виконавчої влади.

Для успішної гендерної політики, окрім так званої «дії зверху» (державної політики), важлива «дія знизу», тобто:
A. Гендерні квоти;
B. Гендерне законодавство;
C. Активність жіночого руху;
D. Активність бізнесу і корпорацій.

Ксенофобія – це страх стосовно:
A. Інших
B. Чужих
C. Не своїх

Головними інструментами міжсекторальної взаємодії є:
A. Обмін інформацією;
B. Консультації;
C. Соціальний діалог;
D. Публічні дискусії;
E. Різні погоджувальні процедури.

Що таке громадське здоров’я?
A. Комплексна система норм, принципів і заходів суспільно-політичної діяльності, метою якої є регулювання відносин всіх зацікавлених суб'єктів політики охорони здоров'я між собою і вплив на детермінанти здоров'я як громадського блага;
B. Це наука і мистецтво запобігання хворобам, продовження життя і зміцнення психічного, фізичного здоров'я через ефективний та організований внесок окремих груп населення та суспільства;
C. Це комплекс інструментів, процедур та заходів, які реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров'я населення, попередження захворювань, продовження активного і працездатного віку і заохочення здорового способу життя шляхом об'єднаних зусиль усієї держави;
D. Це організовані громадські зусилля, що мають на меті профілактику захворювань і зміцнення здоров'я. Воно об'єднує безліч дисциплін і спирається на наукову основу епідеміології.

Назвіть стереотипи щодо безпечної сексуальної поведінки серед жінок-СІН:
A. Треба користуватися презервативами, щоб не померти від СНІДу;
B. Секс з презервативом - це безпечний секс;
C. Презерватив зменшує задоволення від сексу;
D. Інфікування ВІЛ/ІПСШ від власного чоловіка/партнера малоймовірне;
E. Використання презерватива свідчить про недовіру людей один до одного;
F. Немає сенсу користуватися презервативами, якщо можна заразитися, вживаючи наркотики.

Об'єктивні чинники, що впливають на уразливість людини – це...
A. Збройні конфлікти;
B. Стихійні лиха;
C. Проживання в місті;
D. Екологічні катастрофи;
E. Необмежений доступ до ресурсів.

Які з цих послуг є універсальними?
A. Прання;
B. Послуги перукаря;
C. Догляд за дітьми;
D. Послуги гінеколога.

На даний момент види, форми і норми консультування визначаються наступними нормативними документами:
A. Законом України «Про консультування»;
B. Законом України «Про соціальні послуги»;
C. Наказом Міністерства соціальної політики «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги консультування».

Які фактори впливають на громадське здоров'я?
A. Соціально-економічні;
B. Соціально-біологічні;
C. Біоповедінкові;
D. Екологічні та природно-кліматичні;
E. Психоемоційні;
F. Організаційні або медичні.

Основними консультаційними стратегіями є:
A. Первинне інтерв'ю;
B. Фокусування на слабких сторонах;
C. Заперечення будь-яких планів дії;
D. Фокусування на сильних сторонах;
E. Перегляд альтернатив.

Мета міжсекторального співробітництва в сфері соціальної роботи - це...
A. Обмін інформацією та ресурсами;
B. Планування та координація надання соціальних послуг;
C. Пошук коштів для реалізації проектів і програм;
D. Побудова соціального партнерства;
E. Активізація громадянського суспільства.