Гендерний підхід

Державна гендерна політика – це дія органів державної влади із забезпечення:
A. Однакових можливостей використання соціальних і економічних ресурсів для чоловіків і жінок;
B. Однакових можливостей для чоловіків і жінок робити свій внесок у національний, політичний, соціальний, економічний, культурний розвиток;
C. Кращих умов праці для обраних жінок або чоловіків.

Для успішної гендерної політики, окрім так званої «дії зверху» (державної політики), важлива «дія знизу», тобто:
A. Гендерні квоти;
B. Гендерне законодавство;
C. Активність жіночого руху;
D. Активність бізнесу і корпорацій.

Які фактори впливають на громадське здоров'я?
A. Соціально-економічні;
B. Соціально-біологічні;
C. Біоповедінкові;
D. Екологічні та природно-кліматичні;
E. Психоемоційні;
F. Організаційні або медичні.

Професійна діяльність соціального працівника(-ці) базується на трьох фундаментальних положеннях, які визначають етичні особливості роботи:
A. Повага до людини, визнання її безумовної цінності, незалежно від реальних досягнень та поведінки особистості;
B. Визнання того, що людина – унікальна соціальна істота, яка реалізує свою унікальність у стосунках з іншими людьми і залежна від них у своєму розвитку;
C. Зневага до людей, самовизначення, байдужість;
D. Визнання дискримінаційної політики націоналізму домінантною;
E. Визнання того, що людині від народження властива здатність до змін, поліпшення свого життя, росту, а звідси – прагнення до свободи вибору і прийняття рішень.

Етичні правила і норми міжсекторального співробітництва впливають на:
A. Кількість залучених партнерів;
B. Підвищення ефективності в процесі налагодження взаємодії;
C. Поліпшення спільної діяльності і довіри;
D. Розвиток соціальних служб і установ.

Які основні принципи формування системи громадського здоров'я в Україні?
A. Право на здоров'я і охорону здоров'я;
B. Принцип врахування інтересів здоров'я у всіх областях державної політики;
C. Право Міністерства охорони здоров'я самостійно вирішувати проблеми, пов'язані з громадським здоров'ям;
D. Принцип досягнення справедливості стосовно здоров'я;
E. Принцип солідарної відповідальності;
F. Принцип надання всієї необхідної медичної допомоги за місцем реєстрації громадян, включаючи високоспеціалізовану допомогу;
G. Принцип доказовості та економічної доцільності.

Ксенофобія – це страх стосовно:
A. Інших
B. Чужих
C. Не своїх

Для чого потрібні політики в організаціях?
A. Для відображення основних принципів і цінностей організації;
B. Для допомоги керівнику контролювати процес виконання роботи підлеглими;
C. Для відображення бажань та можливостей всіх членів колективу;
D. Щоб допомогти сформувати поведінку, відповідну цінностям;
E. Для визначення основних стандартів роботи, її якості і методів;
F. Для вимірювання внеску кожного співробітника в загальну справу.

Перерахуйте найбільш уразливі до ВІЛ-інфікування групи:
A. Споживачі ін'єкційних наркотиків;
B. Особи, які мають соматичні (тілесні)/психічні захворювання або інвалідність;
C. Мігранти та біженці;
D. Діти, які мають проблеми, пов'язані з навчанням в школі, і їх сім'ї;
E. Працівники(-ці) комерційного сексу;
F. Чоловіки, які мають секс з чоловіками.

Ось приклад оголошення, взятий з онлайн-ресурсу вакансій: «Солидной фирме требуется секретарь на полный рабочий день. Зарплата – $1500 в месяц, возраст – от 18 до 25 лет. Обязанности: ведение базы клиентов, приготовление кофе-чая, сопровождение начальника в командировках и на деловых переговорах. Условия: приятные внешность и фигура». Які форми дискримінації присутні у цьому випадку?
A. Сексизм
B. Расизм
C. Эйджизм
D. Лукізм

Професійне консультування вимагає дотримання принципів...
A. Гендерної рівності;
B. Гендерної дискримінації;
C. Гендерно-чутливого підходу.

Образ Барбі – це приклад:

Назвіть фактори ризику інфікування ВІЛ для жінок-СІН:
A. Вживання стимуляторів;
B. Фізіологічні особливості;
C. Вживання алкоголю;
D. Економічна залежність від партнера;
E. Вагітність;
F. Фізичне і психологічне насильство.

На даний момент види, форми і норми консультування визначаються наступними нормативними документами:
A. Законом України «Про консультування»;
B. Законом України «Про соціальні послуги»;
C. Наказом Міністерства соціальної політики «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги консультування».