Уроки зменшення шкоди

Мотиваційне інтерв'ювання в консультуванні у зв'язку з ВІЛ-інфекцією

Мотиваційне інтерв'ювання (МІ) – особлива техніка консультування, завдяки якій консультант стає помічником клієнта в процесі змін, ненав'язливо допомагаючи йому в процесі бесіди самостійно розглядати свою проблемну поведінку з різних боків, а також приймати рішення щодо того, змінювати чи ні щось своїй поведінці. МІ об'єднує найефективніші і разом з тим прості прийоми ведення бесіди - питання, слухання, підведення підсумків і підтримку.

Дана техніка застосовується в процесі мотиваційного консультування (МК) людей з різними видами залежностей (алкогольної, наркотичної, ігровий), осіб, які зазнали сексуального насильства, бездомних, а тих, хто знаходиться в групі ризику інфікування ВІЛ.

Мета мотиваційного консультування – зміна моделі поведінки клієнта. Консультування у зв'язку з ВІЛ-інфекцією спрямоване на формування у клієнта поведінки, що сприяє збереженню здоров'я.

Завдання МК:

• допомогти клієнту усвідомити проблему (наприклад, ризиковану поведінку щодо інфікування ВІЛ);
• надати клієнту інформацію про проблему;
• допомогти клієнту визначитися, чи готовий він щось змінити у своїй поведінці;
• спільно з клієнтом знайти мотиви (причини) для змін;
• допомогти клієнту визначитися, яким чином можна і потрібно діяти, здійснюючи заплановані зміни.

Принципи побудови стосунків з клієнтом в процесі консультування:

1. Толерантність.
2. Конфіденційність.
3. Емпатія.
4. Розподіл відповідальності.
5. Клієнт в центрі уваги.

Як побудувати бесіду в стилі МІ:

• створіть доброзичливу атмосферу взаєморозуміння;
• встановіть та підтримуйте добрий контакт із клієнтом;
• вислухайте клієнта і демонструйте йому, що намагаєтеся зрозуміти його поведінку, мотиви і персональну ситуацію;
• приведіть в порядок інформацію, надану клієнтом, структуруйте, промовляйте певні моменти заново, щоб допомогти йому розібратися у власних думках і переживаннях щодо проблеми;
• привнесіть в розмову альтернативні вирішення проблеми і обговорюйте їх з клієнтом;
• залишайте за клієнтом право вибору на основі ретельного аналізу того, як краще вчинити;
• уникайте суперечок, прямого переконання і спроб що-небудь доказати;
• зменшуйте опір;
• підтримуйте та розвивайте самостійність клієнта щодо прийняття та реалізації рішень.

Основні ознаки того, що інтерв'ю йде в стилі МІ: клієнт замислюється і роздумує над зміною поведінки, він говорить набагато більше, ніж консультант. Консультант говорить повільно і спокійно, вислуховує клієнта, задає відкриті питання, не провокує опору  клієнта.

Зміна відбувається тоді, коли у людини сформовані і чітко виражені всі три складові його мотивації до змін:

• ХОЧУ (бажання змінитися, розуміння мети й очікуваних результатів, для чого конкретна зміна необхідна людині).
• МОЖУ (усвідомлення своєї здатності здійснити заплановані зміни і знання способів, технік, прийомів, рішень, за допомогою яких можна здійснити плановану зміну).
• ГОТОВИЙ (питання пріоритету, коли зміни вже не відкладаються на потім, а стають актуальним, першочерговим завданням).

Формуючи мотивацію людини до змін, слід пам'ятати і працювати з усіма трьома компонентами її мотивації до даної зміни.

Модель зміни поведінки.

Двома вченими-практиками – Джеймсом Прочаскою і Карлом Ді Клементе була розроблена модель зміни поведінки, згідно з якою весь процес розподіляється на декілька стадій, а будь-яка зміна розглядається як процес, а не разова подія.

Стадії змін:

1. Стадія перед наміру (попередня, допроблемна стадія, яка не усвідомлюється як проблема).
2. Намір (перші думки про проблеми, пов'язані зі вживанням наркотичних речовин або іншою небажаною поведінкою).
3. Стадія прийняття рішення та підготовка до дій.
4. Стадія активних дій.
5. Стадія підтримки змін.
6. Зрив (необов'язкова стадія змін).

Перше завдання консультанта – виділити проблему і амбівалентність (подвійність), після чого встановити, на якій стадії змін знаходиться клієнт, визначити рівень його мотивації до змін і потім вибрати стратегії консультування. Якщо стратегія обрана невдало, клієнт, вочевидь, буде проявляти опір.

Основні методи МІ

Відкриті запитання: ті, які передбачають розгорнуту відповідь, викликають роздуми або спонукають до розповіді. Рекомендується ставити уточнюючі запитання, при цьому бажано уникати запитання «чому», оскільки воно може викликати раціоналізацію – одну з форм заперечення і часто носить обвинувальний характер.

Заохочення і підтримка: щира підтримка клієнта розвиває і зміцнює його самостійність і впевненість у власних силах, допомагає мобілізувати свої внутрішні ресурси для того, аби вживати заходів для досягнення змін. Висловлюючи підтримку, соціальний працівник каже: «Я чую, я розумію», він демонструє повагу до досвіду і почуттів клієнта.

Відбиваюче (рефлексивне) слухання: соціальний працівник показує, що він точно чує і розуміє те, про що говорить або відчуває клієнт шляхом повторення окремих фраз, переформулювання змісту сказаного, виділення значущих висловлювань.

Рефлексія почуттів відрізняється від рефлексії змісту. Тут консультант намагається вловити наявні у клієнта почуття, а потім у процесі розмові дає зрозуміти клієнтові, що розуміє їх.

Узагальнення (підбиття підсумку): узагальнюючі ствердження допомагають підсумувати весь матеріал або саме ту його частину, яку консультант обговорює з клієнтом. Соціальний працівник подумки виділяє основні моменти серед розказаного клієнтом, а потім передає це йому. Підбиття підсумків, що об'єднує позитивні і негативні почуття або аргументи клієнта щодо вживання наркотиків або іншої небажаної поведінки, може допомогти клієнту усвідомити протиріччя його поведінки.