МіО в сфері громадського здоров’я

Індикатори

• Кількісні – фіксують, наскільки виражена певна ознака, і мають числовий вираз.


• Якісні – фіксують наявність чи відсутність певних рис (словесний опис).

• Вклад (внесок) – матеріальні і нематеріальні ресурси, отримані з різних джерел, які використовуються під час виконання програми.


• Заходи – будь-яка діяльність, яка провадиться для виконання поставлених завдань (кількість навчених фахівців, проведених заходів, розроблених/розповсюджених матеріалів тощо).


• Результат – безпосередні результати програмної діяльності (кількість та відсоток людей, охоплених послугами; кількість наданих консультацій).


• Наслідок – зміни, до яких призводить виконання проекту/програми серед представників цільової аудиторії (зміни у знаннях, поведінці, доступі до послуг).


• Вплив – позитивні або негативні, основні або вторинні триваючі кумулятивні ефекти від прямого чи опосередкованого виконання програм, які проявляються у змінах поширеності, кількості нових випадків захворювань, кількості смертей від хвороб, обумовлених захворюваннями.

• Назва – короткий заголовок індикатора.


• Визначення – зрозумілий і лаконічний опис індикатора.


• Ціль – причина існування індикатору, для чого він використовується.


• Обґрунтування – чому індикатор потрібен і в чому його користь.


• Метод обчислення – логічна і конкретна послідовність операцій, яка використовується для обчислення індикатора. Включає у себе чисельник та знаменник.


• Джерело, метод збору даних та інструменти – загальні підходи та конкретні інструменти, які використовуються для збору даних.


• Частота збору даних – часові проміжки, за які відбувається збір даних (щокварталу, щороку).


• Дезагрегація даних – підгрупи, на які можна розбити зібрані дані для того, щоб краще зрозуміти та проаналізувати отримані результати (наприклад, за статтю, за віком).


• Інструкція для аналізу і використання даних – рекомендації щодо того, як краще оцінювати і застосовувати отримані результати, наприклад що означатиме збільшення або зменшення значення індикатору.


• Сильні та слабкі сторони – короткий опис того, що індикатор відображає добре, а що ні.


• Обмеження – потенційні перешкоди або проблеми, які можуть вплинути на використання показника або на точність/достовірність висновків.


• Джерела додаткової інформації – посилання на інформацію/матеріали, які відносяться до індикатора, в тому числі інформація про розробку показника, порівняння з попередніми версіями, уроки, отримані під час використання цього або аналогічних індикаторів.

• A – Action focused (сфокусований на дії). Індикатор має вести до дії. Якщо зацікавлені сторони не знають, що робити з отриманими значеннями індикатора, тоді це поганий показник.


• I – Important (важливий). Індикатор та дані, отримані за його допомогою, можуть бути покладені в основу рішення про те, як ефективно реагувати на епідемію.


• M – Measurable (піддається вимірюванню). Індикатор реально можна виміряти на практиці, застосувавши відповідну методологію.


• S – Simple (простий). Працювати з хорошим, простим індикатором, що генерує дані, які можна використати – це краще, ніж займатися пошуком ідеальних індикаторів.

• Показник є необхідним та корисним.


• Повинен мати технічні переваги.


• Має чітке визначення.


• Вимірювання показника можна здійснити на практиці.


• Показник був попередньо протестований або вже використовувався раніше.


• Показники в наборах (групах показників) мають бути узгодженими між собою та збалансованими.

• Рутинні – з цих джерел можна отримати дані, які збираються на постійній основі. Наприклад, це можуть бути журнали реєстрації медичних або профілактичних послуг, наданих пацієнтам/клієнтам.


• Нерутинні – з цих джерел можна отримати дані, які збираються на періодичній основі, зазвичай щороку або частіше. Такими є, наприклад, біоповедінкові дослідження.