Методи збору даних розподіляються на якісні та кількісні.
Якісні дослідження являють собою неформалізований збір даних з використанням польових методів і нестандартизованою формою їхнього аналізу, що дозволяє отримати детальну інформацію про психологію споживача, його цінності, світогляд, глибинні мотиви поведінки та про інформацію/дані, які респонденти (свідомо чи несвідомо) не можуть або не хочуть надавати досліднику.
Якісні методи збору інформації розділяються на дві групи:
прямі (незасекречені), до яких відносяться фокус-групи та глибинні інтерв'ю;
непрямі (засекречені), які діляться на легендовані (фокус-групи, глибинні інтерв'ю) і проективні методи (асоціативні, завершення ситуації, конструювання ситуації, експресивні).
Прямі (незасекречені) методи дають респондентам інформацію про проведення дослідження за їхньої участі (часом з доведенням до відома його цілей і завдань). До них відносяться класичні фокус-групи та глибинні інтерв'ю. Різниця між ними полягає в тому, що фокус-групи проводяться з вибіркою респондентів, тобто використовується груповий метод обговорення (7-12 чол.), глибинні інтерв'ю - в основному індивідуальні, максимум парні (наприклад, чоловік і дружина).
Непрямі або засекречені методи використовуються тоді, коли респонденти не хочуть прямо давати необхідну інформацію, тому доводиться використовувати «підставні», легендовані підходи – наприклад, коли респонденти розраховують відвідати захід з певною метою, а в реальності ціль зовсім інша.
Часто збір якісних даних проходить перед кількісним етапом дослідження. На основі результатів аналізу якісних даних приймається рішення, які питання та аспекти будуть необхідними при зборі кількісних даних.
Кількісні дослідження передбачають збір даних, представлених в числовій формі – таких, які можна точно виміряти.
Залежно від характеру проведення спостереження за часом, розрізняють спостереження поточні, періодичні та одночасні.
Якщо збір матеріалу проводиться систематично, з постійною реєстрацією фактів при їх виникненні, то мова йде про поточне спостереження. Таким методом визначається захворюваність окремих груп, народжуваність, смертність населення та ін.
Якщо збір матеріалу проводиться регулярно, але не постійно, таке спостереження називається періодичним.
Одночасні спостереження відображають стан явища на певний момент часу, який називається критичним моментом спостереження. Прикладом може бути перепис населення чи фіксація осіб, які звернулись до поліклініки на певний момент часу, хронометраж роботи лікарів та ін. Такі спостереження показують статику явищ, зміна яких впродовж часу йде відносно повільно.
За необхідності використовується поєднання різних форм дослідження. Так, дані про кількість та структуру закладів охорони здоров’я збираються одночасним методом, а про їхню діяльність – шляхом поточного обліку.
Методи обліку та збору кількісної інформації
В епідеміологічному дослідженні можуть бути використані різні методи збору кількісної інформації:
безпосередня реєстрація;
документальний облік;
викопіювання;
опитування;
анкетування.
При безпосередньому обліку фактів статистичні дані отримують шляхом особливого обліку одиниць сукупності – огляду, виміру, зважування та записують на індивідуальні карти спостереження.
Документальний облік як первинний ґрунтується на систематичній реєстрації фактів, наприклад, у лікувально-профілактичних закладах. Такі дані з різних офіційних документів викопійовують у карту для вивчення.
Викопіювання даних в розроблений статистичний документ може бути застосоване, наприклад, для отримання інформації про групи осіб, які звертались за медичною допомогою, про самі медичні заклади, їхню діяльність, кадри та з інших питань відповідно до розробленої програми.
Використання технічних засобів обліку медичної інформації та її централізація оптимізують механізми подальшої обробки та аналізу.
Збір медико-статистичної інформації шляхом опитування проводять експедиційним та кореспондентським методами та у формі самореєстрації.
При експедиційному методі дослідник опитує хворого і з його слів самостійно заповнює карту дослідження, чим забезпечує контроль за правильністю відповідей.
При самореєстрації особа, яка обстежується, заповнює карту самостійно.
При кореспондентському методі дослідник розсилає карти для обстеження з відповідними вказівками до їх заповнення. Заповнені карти (з відповідями на запитання) респондент відсилає на адресу дослідника.
Анкетний метод використовується при неможливості безпосереднього спостереження за досліджуваним явищем.
Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.
Пошук