Гендерний підхід

Урок 11

Уразливі групи

Поняття «уразливість», «уразливі групи», «уразливе становище» використовуються в багатьох сферах знань і мають різний зміст. Ними оперують демографи і соціологи, соціальні та медичні працівники, поліцейські і правозахисники, політики і юристи, як правило, характеризуючи свою діяльність.

Уразливість індивіда зумовлена двома групами факторів, часто нерозривно пов'язаними один з одним. Перш за все, на ступінь уразливості впливають незалежні від людини об'єктивні зовнішні чинники, які, однак, ставлять будь-якого індивіда в так зване «уразливе становище». Наприклад, людина вразлива в умовах збройних конфліктів, стихійних лих, екологічних катастроф, змін клімату і т.д. Разом з тим уразливість може бути зумовлена притаманними людині індивідуальними фізичними або психічними характеристиками – віком, гендерною належністю, расою, віросповіданням, інвалідністю, які з тієї чи іншої причини зумовлюють ситуацію відторгнення людини суспільством. Однак важливо розуміти, що сам по собі факт наявності перелічених індивідуальних особливостей зумовлює лише вищий в порівнянні з іншими ризик стати жертвою порушення прав і свобод людини.

У соціальній сфері вразливими верствами населення прийнято вважати осіб, які мають більшу, ніж інші, ймовірність зазнати негативних впливів соціальних чи екологічних факторів, або більш схильних до тих чи інших захворювань.

Уразливі групи – спільноти людей, які в силу різних причин виявилися нездатними контролювати певні обставини свого життя.

Соціальну роботу серед уразливих груп здійснюють як державні, так і громадські організації, а також церковні громади. Серед уразливих груп можна виділити наступні категорії:

бездомні;

сім'ї, які відчувають проблеми дитячої занедбаності, сексуальних фізичних зловживань щодо дитини або одного з партнерів;

подружні пари, для яких характерні постійні серйозні конфлікти;

сім'ї, де дитину виховує лише один із батьків і в яких мають місце серйозні конфлікти;

ВІЛ-інфіковані та їхні сім'ї;

особи, які мають низькі доходи в зв'язку з безробіттям, відсутністю годувальника, інвалідністю, низьким рівнем професійної підготовки і т.п.;

особи, які порушили закон і були за це покарані;

вагітні дівчата-підлітки;

гомосексуальні і транссексуальні люди, які мають особисті або сімейні проблеми;

особи, які мають соматичні (тілесні)/психічні захворювання або інвалідність;

особи, залежні від алкоголю, наркотиків, і їхні сім'ї;

особи, які стали жертвою расизму, сексизму або інших форм дискримінації;

літні люди, які не можуть повною мірою функціонувати;

мігранти та біженці в ситуації нестачі необхідних ресурсів;

діти, які мають проблеми, пов'язані з навчанням у школі, та їхні сім'ї;

особи, що знаходяться у стресовому стані, пов'язаному з травмуючими подіями (вихід на пенсію, смерть близької людини).

Слід зазначити, що надання соціально-медичних послуг уразливим категоріям населення є пріоритетним напрямком соціального захисту і загалом є важливим підходом у формуванні громадського здоров'я в Україні. Система охорони здоров'я повинна доповнювати систему медичного обслуговування, стримувати витрати на нього і впливати на доступність медичної допомоги для найуразливіших верств населення. Саме завдяки такому підходу (спрямовані зусилля різних професійних і інших спільнот на роботу з уразливими категоріями) громадське здоров'я поєднує можливість впливати на основні показники здоров'я з найбільш обґрунтованими витратами ресурсів.

У професійному колі ВІЛ-сервісних організацій термін «уразливість» використовується для визначення соціальних груп, які в силу певних життєвих обставин схильні до значного ризику інфікування ВІЛ.

В Україні це три найбільш значущі для епідеміологічного процесу групи: споживачі ін'єкційних наркотиків (СІН), працівники(-ці) комерційного сексу (ПКС), чоловіки, що мають секс з чоловіками (ЧСЧ).

СІН – споживачі ін'єкційних наркотиків. З точки зору поширеності епідемії ВІЛ ключовими представниками групи є особи, які з певною регулярністю вживають наркотичні речовини ін'єкційним шляхом (опіати, стимулятори). Для виділення цієї групи зазвичай використовується такий показник, як період вживання (протягом року, 6 місяців, 30 днів). У поведінкових дослідженнях СІН визначається як особа, яка приймає нелегальні наркотики ін'єкційним шляхом протягом останніх 30 днів

ПКС – працівники (-ці) комерційного сексу. До цієї групи відносять жінок та чоловіків, які використовують секс як джерело прибутку (постійного або тимчасового). В цілому до цієї групи також належать особи, які надають сексуальні послуги з метою досягнення певних цілей (наприклад, просування по службі). Однак з точки зору участі в поширенні ВІЛ-інфекції ключовими представниками цієї групи вважаються люди, для яких надання сексуальних послуг є основним (або одним з основних) джерелом заробітку, і які залучені до секс-індустрії не менше, ніж протягом півроку (останні 6 місяців).

ЧСЧ – чоловіки, які практикують секс з чоловіками. Сюди також відносяться чоловіки, які надають сексуальні послуги чоловікам за винагороду. В дослідженнях в якості критерію віднесення до групи ЧСЧ використовується наявність досвіду одностатевих стосунків не менш ніж протягом півроку (останні 6 місяців).

Необхідно відзначити, що ці групи не є однорідними. У кожній з них можна виділити досить велику кількість субпопуляцій. Важливо також розуміти, що окремі групи будуть відчувати підвищений ризик навіть серед представників своєї уразливої групи. Так, ризик інфікування у жінок-СІН вищий, ніж у чоловіків-СІН. З біологічної точки зору (будова статевих органів) жінки більш схильні до передачі ВІЛ-інфекції в порівнянні з чоловіками. За даними досліджень, жінки частіше за чоловіків практикують ризиковані моделі вживання наркотиків. Більше половини жінок-СІН стикаються з проявами психологічного насильства, 49% – з проявом фізичного, 41% – економічного, 32% респонденток-ПІН примушували до сексу насильно, 23% стикалися з образами і побиттям з боку партнера, якщо наполягали на використанні презерватива. Для жінок більш характерні незахищені сексуальні контакти з постійним партнером. Серед причин – шкідливий вплив таких стереотипів як, наприклад, «презерватив зменшує задоволення від сексу», «презерватив свідчить про недовіру», «інфікування від власного чоловіка/партнера малоймовірне», «користуватися презервативом не має сенсу, якщо можна заразитися, вживаючи наркотики» . Через економічну залежність чоловік може шантажувати жінку, примушуючи її до незахищеного сексу, або, в крайньому випадку, використовувати її як джерело прибутку, змушуючи надавати секс-послуги за плату. Ці моменти підсилюються відсутністю рівного доступу до таких програм, як ЗПТ, реабілітація, зниження шкоди.

Ще більш уразливою групою є молоді жінки-СІН (14-24 років). У всьому світі ризик ВІЛ-інфікування дівчаток-підлітків в два рази перевищує аналогічний ризик для хлопчиків і молодих чоловіків цієї ж вікової групи. Анатомічні особливості репродуктивної системи призводять до збільшеного ризику інфікування ІПСШ та ВІЛ одночасно. Найчастіше дівчата-підлітки не можуть наполягти на використанні презерватива з партнером через відсутність навичок впевненої поведінки. З цієї ж причини вони частіше ніж дорослі жінки стають жертвами насильства. Насильство включає цілий ряд факторів, що підсилюють уразливість дівчат стосовно інфікування ВІЛ (травма під час сексу, страх просити про захищеному контакті, страх тестування на ВІЛ-інфекцію та ін.) Вони стикаються з обмеженим отриманням кваліфікованої медичної допомоги через високий рівень самостигматизації.

Глосарій до уроку 11:

Глосарій до уроку 11.

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини.

ЗПТ – замісна підтримуюча терапія, метод лікування опіоїдної залежності.

Зменшення шкоди – філософія, стратегія надання допомоги залежним людям, заснована на прийнятті того факту, що в даний момент ці люди не можуть впоратися з залежністю, тому зусилля спрямовані на зменшення шкоди для здоров'я (консультування на теми збереження здоров'я, доступ до стерильного інструментарію та т.п.)

ІПСШ – інфекції, що передаються статевим шляхом.

Література уроку 11

Список використаної або рекомендованої літератури:

Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління. – К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2013

Краткое изложение результатов этнографического исследования стиля жизни и основных моделей поведения потребителей наркотиков в Киеве / Педро Матеу-Гелаберт, Л.Шульга, Н.Двинских, М.Варбан и др. – К.: МБФ «Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине», 2013. – Режим доступу: http://www.aidsalliance.org.ua/ru/library/our/2013/PIN%20site.pdf 14

Жизнь детей и подростков, практикующих рискованное поведение/ И.Жарук, Л.Шульга, М.Варбан, Е.Пурик: МБФ «Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине, 2014 г. – Режим доступу: http://www.aidsalliance.org.ua/ru/library/our/2014/11122014/Zhizn%20detei%20i%20podrostkov.pdf

Жизнь уязвимых к ВИЧ людей: потребителей инъекционных наркотиков, женщин секс-бизнеса, мужчин, практикующих секс с мужчинами/ М. Варбан, Л. Шульга, И. Демченко, Н. Белоносова: МБФ «Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине, 2014 г. - 52 c.

Краткое изложение результатов формативного исследования гендерно-ориентированных проектов и услуг в сфере снижения вреда. Основы/Л. Шульга, М. Варбан, Е. Яременко – К.: МБФ «Альянс общественного здоровья», ООО «Агентство Украина», 2015. – 36с.

Моніторинг поведінки та поширення ВІЛ-інфекції серед жінок, які надають сексуальні послуги за винагороду, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: аналіт. звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2013 року / Балакірєва О.М., Бондар Т.В., Середа Ю.В. та ін. – К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2014. – 144 с.

Моніторинг поведінки та поширеності ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які практикують секс із чоловіками, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління: аналіт. звіт за результатами біоповедінкового дослідження 2013 року / Большов Є.С., Касянчук М.Г., Трофіменко Л.В. – К.: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2014. – 96 с.

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу:

Попередній.

Урок 10. Соціальні послуги в сфері соціальної роботи

Наступний.

Урок 12. Додаткові фактори ризику для жінок-СІН