Гендерний підхід

Урок 10

Соціальні послуги в сфері соціальної роботи

Соціальна робота належить до специфічної сфері соціальної діяльності, де взаємовідносини об'єкта і суб'єкта є багатоплановими. Традиційно, під об'єктом соціальної роботи розуміють всі категорії населення, які потребують допомоги, незалежно від її характеру та специфіки. Всі функції з надання допомоги потребуючим категоріям населення виконує суб'єкт соціальної роботи. До суб'єктів соціальної роботи відносяться як соціальні працівники, соціальні інститути та організації, так і держава в цілому. Відповідно, соціальна робота є своєрідною взаємодією об'єкта і суб'єкта, результатом якої є допомога людям у вирішенні їхніх життєвих проблем.

Однак, ситуація, коли відносини в соціальній роботі зводяться до об'єкт-суб'єктних, не є незмінною. Адже об'єкт, приймаючи соціальну допомогу, фігурує певною мірою вже як суб'єкт соціальної роботи. Саме посилення суб'єктивної ролі людей, яким надається соціальна допомога, у світовій практиці вважається прогресивною тенденцією. Адже кожен індивід, який хоч частково зберігає самосвідомість, має можливість брати участь в усуненні власних життєвих перешкод, стаючи активним агентом надання допомоги, її оцінки та корекції. У фаховій літературі утвердилася термінологія, згідно з якою особу, яка отримує допомогу, називають клієнтом, а різновиди такої допомоги ? соціальними послугами.

В останній редакції Закону України «Про соціальні послуги»[1] відзначається, що соціальні послуги ? це комплекс дій, спрямованих на надання допомоги людям і окремим соціальним групам, які знаходяться у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою вирішення їхніх життєвих проблем.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України про порядок застосування соціального замовлення[2] і Закону України «Про соціальні послуги» визначають чіткий механізм формування, виконання та фінансування соціального замовлення соціальних послуг, які надаються державними та недержавними суб'єктами за бюджетні кошти. Таким чином, кон'юнктура ринку соціальних послуг формується не лише державними інститутами, але і громадськими організаціями, що позитивно впливає на якість надання соціальних послуг.

Після зміни системи підпорядкування центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і входження їх в мережу соціальних установ Міністерства соціальної політики (2011-2012 р.) були визначені нові види соціальних послуг, які охопили всі вразливі категорії населення: догляд (догляд вдома, стаціонарний, денний), підтримуване проживання, паліативно-хоспісний догляд, послуги з улаштування в сімейні форми виховання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція, абілітація, соціальна реабілітація, надання притулку, кризове та екстрене втручання, консультування, соціальний супровід/патронаж, представництво інтересів, соціальна профілактика і медіація[3].

Клієнтом соціальної роботи вважають окрему особу, групу людей, їхніх родичів, сім'ї, громади, які є адресатами соціальної роботи та які не можуть самостійно подолати свої проблеми, вийти з життєвої кризи, функціонувати самостійно, і тому потребують сторонньої допомоги професійних соціальних працівників. Згідно визнаного міжнародним співтовариством визначення практичної соціальної роботи, клієнтом соціальної роботи може бути практично кожен член суспільства, який потрапив в складну життєву ситуацію. Однак, найчастіше під поняттям «клієнт» маються на увазі певні категорії населення, які потребують специфічної допомоги, підтримки, адаптації, реабілітації, а іноді і корекції. Унікальність соціальної роботи та її відмінність від інших професій полягає у сприянні досягненню змін у взаємодії між людьми та їхнім оточенням.

На даний момент клієнтами соціальних установ є:

Діти і молодь: діти-сироти, позбавлені батьківського піклування, випускники закладів інтернатного типу, особи в складних життєвих обставинах (насильство, бездоглядність, жорстоке поводження, ризикована поведінку та залежності), люди з особливими потребами, ВІЛ-позитивні, особи з девіантною поведінкою.

Сім'ї в складних життєвих обставинах: сім'ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих ситуаціях і не можуть подолати їх самостійно у зв'язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного з членів сім'ї або його перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, безпритульністю, сирітством, безробіттям одного з членів сім'ї; сім'ї, в яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, неповнолітні одинокі матері, яким потрібна підтримка.

Доросле населення: самотні люди похилого віку, особи, які не мають постійного місця проживання, особи з інвалідністю, які повернулися з місць позбавлення волі, паліативні хворі.

Введення в науковий обіг терміну «гендер» формує бачення системи надання соціальних послуг на основі гендерно-чутливого і гендерно-трансформуючого підходів, що дозволяє критично поглянути на систему соціального захисту жінок і чоловіків в складних життєвих обставинах.

В сучасній Україні проблеми соціальної роботи та гендеру тісно взаємопов'язані. Повсякденна комунікація між соціальним працівником і клієнтом, незалежно від статі, реалізується в процесі соціальної роботи, має прикладний характер і вимагає постійного дотримання принципів гендерної рівності.

Слід врахувати, що на сьогодні, клієнтами соціальної служби найчастіше є жінки вразливих категорій (СІН, ВІЛ-позитивні, одинокі матері, багатодітні матері, з дітьми з особливими потребами, безробітні і т.д.). Від того, наскільки якісно соціальні працівники визначають гендерну нерівність, залежать перспективи антидискримінаційного соціального обслуговування та надання необхідних соціальних послуг. Дуже важливо, щоб соціальні працівники дотримувалися принципів гендерної справедливості, гендерної рівності та рівних можливостей для жінок і чоловіків

Глосарій до уроку 10:

Глосарій до Уроку 10

Абілітація ? система дій, спрямованих на освоєння особою знань та навичок, необхідних для її незалежного проживання в соціальному середовищі: усвідомлення своїх можливостей та обмежень, соціальних ролей, розуміння прав і обов'язків, уміння здійснювати самообслуговування.

Гендерна справедливість ? чесність і справедливість в розподілі благ, влади, ресурсів і сфер відповідальності між жінками і чоловікам.

Гендерна чутливість ? розуміння і прийняття до уваги соціально обумовлених факторів, які лежать в основі дискримінації за ознакою статі, акцентування на відображенні внеску жінок і чоловіків в суспільне благо.

Гендерна рівність ? відсутність дискримінації за статевою ознакою, зокрема в тому, що стосується можливостей, розподілу ресурсів і благ, а також доступу до служб і послуг.

Замовник соціальних послуг ? місцева державна адміністрація (її структурні підрозділи), виконавчий орган міської ради, який є розпорядником бюджетних коштів, на який покладається обов'язок організації надання соціальних послуг або виконання соціальних програм.

Виконавець соціального замовлення ? державний чи недержавний суб'єкт, що надає соціальні послуги на підставі договору про залучення бюджетних коштів для їх надання.

Клієнт соціальної роботи ? окрема особа, група людей, їхніх родичів, сім'ї, громади, які є адресатами соціальної роботи та не можуть самостійно подолати свої проблеми, вийти з життєвої кризи і тому потребують сторонньої допомоги професійних соціальних працівників.

Медіація ? допомога у врегулюванні конфліктів; ведення переговорів; відпрацювання шляхів і умов вирішення конфлікту.

Об'єкт соціальної роботи ? індивід або категорія населення, які потребують допомоги, незалежно від її характеру і специфіки.

Рівні можливості жінок і чоловіків ? рівноправні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків.

Складні життєві обставини ? обставини, викликані інвалідністю, віком, станом здоров'я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, в результаті яких людина частково або повністю не має (не отримала або втратила) здатність або можливість самостійно дбати про особисте (сімейне) життя і брати участь у суспільному житті.

Соціальна послуга ? комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають в складних життєвих обставинах і не можуть їх самостійно подолати, з метою вирішення їх життєвих проблем.

[1] Закон Україны «Про соціальні послуги» № 936-VIII від 26.01.2016, ВВР, 2016, N 10, ст.99

[2] Постанова КМУ від 2.04 2013 № 324 «Про затвердження Порядку впровадження соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів»

[3] Наказ Міністерства соціальної політики № 537 від 03.09.2012 р «Перелік соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, які не можуть їх самостійно подолати».

Література уроку 10

Список використаної і рекомендований літератури

Dominelli L. A Sociology of Social Work and Feminist Social Work // Sociology for Social Work. Macmillan, 2005.

Ґендерна абетка для українських медіа /Котова-Олійник С., Стельмах Б., посібник / Софія Котова-Олійник, Богдана Стельмах. – Луцьк: Волинська мистецька агенція «Терен», 2013. – 50 с.

Соціальна робота: В 3 ч.– К.: Вид. Дім «Києво-Могилянська Академія», 2004.– Ч. 2: Теорії та методи соціальної роботи / А.М. Бойко, Н.Б. Бондаренко, О.С. Брижувата та ін.; За ред. Т.В. Семигіної, І.М. Григи. – 2004.– 224 с.

Соціальні послуги в Україні: сьогодення та перспективи / Т.В. Семигіна, К.С. Міщенко, Т.Г. Кіча та ін. – ВК «Зірка», 2007. – 52 с.

Теорія та практика соціальної роботи: навчальний посібник/ О.Г..Карпенко,Н.Ф.Романова. – К.: Видавничий дім «Слово», 2015. – 408 с.

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу:

Попередній.

Урок 9. Міжсекторальне співробітництво в процесі надання соціальних послуг

Наступний.

Урок 11. Уразливі групи