Alliance

Гендерний підхід

Урок 9

Міжсекторальне співробітництво в процесі надання соціальних послуг

Міжсекторальне співробітництво базується на партнерських стосунках між відомствами і організаціями, які представляють різні суспільні сектори (державний, комерційний та громадський). Взаємні обов'язки і чіткі правила взаємодії фіксуються, як правило, в спільній угоді/договорі про співпрацю.

До державного сектора відносяться державні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Саме вони опікуються питаннями вирішення проблем  місцевих спільнот, забезпечуючи впровадження законів та інших нормативних документів, що регламентують процес соціальної роботи та надання соціальних послуг через систему соціальних служб і установ.

Діяльність в рамках комерційного сектору націлена, насамперед, на активізацію соціально-відповідального бізнесу, який не лише дотримується принципів громадянського суспільства і піклується про матеріальне благополуччя своїх співробітників, але і ефективно розпоряджається ресурсами, стимулює і підтримує благодійність в сфері соціальної роботи.

Діяльність некомерційного (або третього) сектору спрямована на вирішення завдань, пов'язаних з проблемами представників місцевих громад або вразливих категорій населення. Саме третій сектор впливає на формування активних членів громадянського суспільства на місцях (волонтерів, лідерів, місцевих активістів).

Мета міжсекторального співробітництва у сфері соціальної роботи ? обмін інформацією та ресурсами, планування та координація надання соціальних послуг, розвиток соціального партнерства, здійснення представництва та адвокації інтересів клієнтів і т.п.

Основними принципами міжсекторального співробітництва є: відкритість, прозорість, рівний доступ до публічної діяльності (в тому числі отримання соціального замовлення), добровільність, можливість впроваджувати новітні технології і т.п. Наприклад, відповідно до принципу відкритості, інформація про умови міжвідомчої взаємодії, застосування форм, методів, правил і технологій соціальної роботи є прозорою і доступною для всіх учасників процесу. Прикладом популяризації міжсекторальної взаємодії є електронні сайти таких організацій як Ресурсний центр «Гурт»[1] та Всеукраїнський громадський центр «Волонтер»[2].

Міжсекторальне співробітництво може здійснюється шляхом[3]:

  • делегування одного або декількох завдань соціальної роботи соціальним партнерам з передачею необхідних ресурсів (наприклад, проведення кейс-менеджменту, вуличної соціальної роботи, соціального супроводу);

  • реалізації спільних соціальних проектів;

  • спільного фінансування (утримання) соціальних об'єктів (наприклад, соціально-реабілітаційних центрів) або фахівців із соціальної роботи;

  • організації та управління спільними соціальними об'єктами (притулки для бездомних, соціальні гуртожитки та т.п.);

  • створення спільного органу управління для виконання домовленостей і відповідних повноважень.


Підготовка спільного документа про міжсекторальну взаємодію вимагає наступних дій: створення робочої групи з числа потенційних партнерів; формулювання завдань і цілей співробітництва; визначення проблем і ризиків, які потребують вирішення; розробки, оприлюднення, громадського обговорення та затвердження спільного документа для подальшої взаємодії.

У процесі здійснення соціальної роботи надавачі послуг співпрацюють з:

  • отримувачами соціальних послуг (клієнтами), їх опікунами та офіційними представниками;

  • структурними підрозділами органів виконавчої влади з питань соціального захисту населення на рівні громади (міські, районні, сільські/селищні ради та адміністрації;

  • підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також фізичними особами-підприємцями, які долучаються до надання соціальних послуг або соціальної допомоги вразливим категоріям населення;

  • засобами масової інформації;

  • комерційними організаціями (підприємствами великого, середнього і малого бізнесу);

  • громадськими організаціями (міжнародні, всеукраїнські, обласні, районні, місцеві);

  • медичними установами;

  • закладами освіти та культури;

  • релігійними установами та організаціями;

  • громадськими лідерами (відомі люди, діячі культури, спорту, бізнесмени) і волонтерами.


Для забезпечення ефективності налагодження співпраці, удосконалення спільної діяльності і формування довіри соціальні партнери повинні дотримуватися певних етичних норм і правил. Найважливішими з них є: доброзичливість, пунктуальність, уважне ставлення, толерантність, професіоналізм, порядність, чесність і повага до інших. Деякі правила можуть обговорюватися в процесі налагодження співробітництва (наприклад, якщо партнерами є релігійні організації або благодійні фонди, статутні документи яких вимагають додаткових умов для розвитку співпраці).

При наданні послуг слід враховувати цілий ряд зовнішніх і внутрішніх факторів впливу.

Отже, до зовнішніх факторів впливу відносяться: соціально-економічне становище країни, рівень соціальної політики, розвиток соціальної роботи як наукової та практичної діяльності, сформованість системи соціальної роботи. Внутрішні чинники відрізняються більш специфічним характером для окремих груп або соціальних установ, оскільки залежать від соціально-економічного розвитку регіону, культурного рівня населення, що проживає в конкретній громаді, наявності мережі соціальних установ та якості соціальної політики на місцях, проблематики і потреб потенційних клієнтів і їхньої здатності справлятися зі складними життєвими обставинами.

Облік зазначених чинників дозволить визначати певні ризики при формуванні міжсекторальних договорів про співпрацю та уникати конфліктів в процесі спільної взаємодії.

Соціальне партнерство в соціальній роботі - це міжсекторальна взаємодія між третім сектором (недержавними організаціями), державою і бізнесом для формування соціально-відповідальної держави і громадянського суспільства на шляху вирішення соціальних проблем уразливих категорій населення.

Мета соціального партнерства ? вирішення соціальних конфліктів, пошук міжсекторальних компромісів для поліпшення соціального становища вразливих членів суспільства і сприяння їхньому соціальному розвитку.

Функції соціального партнерства: захисна (вирівнювання шансів всіх учасників співпраці, недопущення зміни умов діяльності на чиюсь користь) організаційна (публічність і чітко визначений порядок укладання угод, їхня стандартизація тощо); миротворча (на період дії угоди не допускаються конфлікти, не висуваються нові вимоги).

Основні напрямки міжсекторального партнерства: організація соціально значущих проектів та ініціатив, проведення публічних дискусій і консультацій з питань вирішення проблем соціально вразливих категорій людей, впровадження заходів, спрямованих на підтримку різних категорій громадян за місцем проживання, взаємодія щодо здійснення соціальної роботи та соціально-правового захисту дітей та сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, попередження виникнення нових складних життєвих обставин.

Головні інструменти міжсекторальної взаємодії в соціальному партнерстві:

  • обмін інформацією;

  • консультації;

  • погоджувальні процедури;

  • колективні переговори щодо укладення колективних договорів і угод (найбільш вагома форма співпраці).





Глосарій до уроку 9:

Глосарій до уроку 9

Міжсекторальне співробітництво ? взаємодія різних секторів громадської діяльності, яке проявляється у постійній взаємодії відповідних соціальних інститутів з метою вирішення невідкладних питань, пов'язаних з діяльністю в співтоваристві (в першу чергу, вирішення соціальних проблем уразливих категорій населення).

Соціальне партнерство в аспекті «міжсекторальної взаємодії» ? комплекс взаємовідносин між органами державної влади та/або місцевого самоврядування з одного боку та місцевими НУО/бізнесом з іншого, які визначають їхню спільну участь у вирішенні важливих соціальних проблем місцевої громади, в тому числі через державне фінансування і спільну реалізацію соціальних проектів і програм.

Соціальна відповідальність бізнесу ? добровільне зобов'язання бізнес-організацій проводити необхідну політику, приймати відповідні рішення, розвивати напрямки діяльності, які є найбільш актуальними або бажаними з точки зору цілей і цінностей громадян як членів суспільства.

Соціальний імідж організації ? уявлення широкої громадськості про соціальні цілі і ролі організації в економічному, соціальному і культурному житті суспільства.



[1] http://gurt.org.ua/gurt/

[2] http://www.volunteer.kiev.ua/

[3] http://jurconsult.net.ua/zakony-stran-sng/47080-Zakon-Ukrainy-ot-17-iyunya-2014-goda-1508-VII-O-sotrudnichestve-territorial-nyh-obshin.html



Література уроку 9

Список використаної та рекомендованої літератури

  1. Андрущенко А.І., Дубровський І.М. Система соціального партнерства як інститут регулювання трудових відносин в Україні. – Х.: Вид-во «Реал». 2004. – 175 с.

  2. Білий А.І, Жданова І.А., Леонтьєва Л.Є., Романова Н.Ф. та ін. // Методичний посібник з питань створення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій в Україні // Мін-во України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державний ін-т розвитку сім’ї та молоді. – К.: ДІРСМ, 2007. – 124с.

  3. Громадські об’єднання: організаційно-правові основи та перспективи соціального партнерства: інформаційно-довідковий матеріал / укл. М. І. Баюк. – Хмельницький, 2007. – 146 с.

  4. Жуков В., Скуратівський В. Соціальне партнерство в Україні. Навч. посіб. – К.: Вид-во Української Академії державного управління при Президентові України, 2001. – 200 с.

  5. Лукашевич М. П. Туленков М. В. Менеджмент соціальної роботи: Теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2007. – 296 с.

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу: