Гендерний підхід

Урок 8

Громадське здоров'я в Україні

Держава розглядає здоров'я населення як одну з найбільших цінностей, що є необхідним компонентом розвитку і соціально-економічного процвітання України. Саме тому створення оптимальних умов для реалізації потенціалу кожного громадянина, а також досягнення належного рівня якості життя та добробуту населення, є одним з основних завдань Стратегії сталого розвитку «Україна ? 2020», затвердженої Указом Президента України від 12 січня 2015 року та частиною зобов'язань в рамках договору про асоціацію між Україною та ЄС.

У медико-соціальних дослідженнях при оцінці здоров'я виділяють чотири рівні:

перший рівень ? здоров'я окремої людини (індивідуальне здоров'я);

другий рівень ? здоров'я соціальних та етнічних груп (групове здоров'я);

третій рівень ? здоров'я населення адміністративних територій (регіональне здоров'я);

четвертий рівень ? здоров'я популяції, суспільства в цілому (громадське здоров'я).

Громадське здоров'я ? це наука і мистецтво запобігання хворобам, продовження життя і зміцнення психічного, фізичного здоров'я через ефективний та організований внесок окремих груп населення та суспільства (ВООЗ, 1978). А також це організовані громадські дії, які мають на меті профілактику захворювань і зміцнення здоров'я. Громадське здоров'я об'єднує безліч дисциплін і спирається на наукову основу епідеміології (Інститут Медицини, США, 1988).

Громадське здоров'я та охорона здоров'я як самостійна медична наука вивчають вплив соціальних умов та факторів зовнішнього середовища на здоров'я населення з метою розробки профілактичних заходів щодо його оздоровлення та удосконалення медичного обслуговування. Громадське здоров'я займається вивченням широкого кола медичних, соціальних, економічних, управлінських, філософських проблем в конкретних історичних умовах.

На думку експертів ВООЗ в медичній статистиці під здоров'ям на індивідуальному рівні розуміють відсутність виявлених розладів і захворювань, а на популяційному рівні ? процес зниження рівня смертності, захворюваності та інвалідності, а також підвищення відчутного рівня здоров'я. У документах ВООЗ неодноразово вказувалося, що здоров'я людей ? якість соціальна, в зв'язку з цим, ВООЗ рекомендує наступні показники оцінки громадського здоров'я:

відрахування валового національного продукту на потреби охорони здоров'я;

доступність первинної медико-соціальної допомоги;

охоплення населення медичною допомогою;

рівень імунізації населення;

ступінь обстеження вагітних кваліфікованим персоналом;

якість харчування дітей;

рівень дитячої смертності;

середня тривалість життя;

санітарна грамотність населення.

На стан громадського здоров'я впливають наступні чинники:

соціально-економічні (умови праці, житлові умови, матеріальний добробут, рівень і якість харчування, відпочинок і т.п.);

соціально-біологічні (вік, стать, схильність до спадкових захворювань і т.п.);

екологічні та природно-кліматичні (забруднення довкілля, середньорічна температура, наявність екстремальних природно-кліматичних факторів і т.п.);

організаційні або медичні (забезпеченість населення медичною допомогою, якість медичної допомоги, доступність медико-соціальної допомоги і т.п.).

Разом з тим, поділ факторів на ті чи інші групи досить умовний, так як населення піддається комплексному впливу безлічі аспектів, окрім того, фактори, що впливають на здоров'я, взаємодіють один з одним, змінюються в часі і в просторі, що необхідно враховувати при проведенні комплексних медико-соціальних досліджень.

Принципи громадського здоров'я:

профілактика;

мультидисциплінарність;

інтегрованість;

орієнтованість на мету.

Окрім того, доступ до послуг не повинен обмежуватися соціо-демографічними або іншими критеріями, такими як: стать/гендер, сексуальна орієнтація або сексуальна поведінку, вік (наприклад, молоді споживачі ін'єкційних наркотиків), національність (наприклад, роми), бездомність, обмеження свободи, вживання поверхневих активних речовин, наявність або відсутність полісу медичного страхування.

Система громадського здоров'я ? це комплекс інструментів, процедур та заходів, які реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров'я населення, попередження захворювань, продовження активного і працездатного віку і заохочення здорового способу життя шляхом об'єднаних зусиль усіх зацікавлених сторін. Система громадського здоров'я повинна доповнювати систему медичного обслуговування, стримувати витрати на нього і впливати на доступність лікарської допомоги для найбільш уразливих верств населення. Поодинокі елементи системи громадського здоров'я існують і зараз, проте вони діють неузгоджено і застарілими методами. Центральним елементом системи громадського здоров'я тривалий час залишалася Державна санітарно-епідеміологічна служба, метою якої було забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. В системі охорони здоров'я на національному рівні в сфері управління Міністерства охорони здоров'я України існує ряд державних установ, закладів та підприємств, які здійснюють діяльність у сфері громадського здоров'я без належної координації і відчутних результатів.

Основні принципи формування системи громадського здоров'я:

Право на здоров'я та його охорону. Це одне з базових прав людини, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Принцип врахування інтересів здоров'я у всіх областях державної політики базується на визнанні найзначніших проблем в галузі охорони здоров'я.

Принцип досягнення справедливості стосовно здоров'я.

Принцип солідарної відповідальності. Відповідальність за громадське здоров’я є колективною! Однак кожен має свою певну частку відповідальності.

Принцип доказовості та економічної доцільності є базовим для прийняття управлінських рішень в системі громадського здоров'я.

Політика громадського здоров’я ? комплексна система норм, принципів і заходів суспільно-політичної діяльності, метою якої є регулювання взаємовідносин всіх зацікавлених суб'єктів політики охорони здоров'я і вплив на детермінанти здоров'я як суспільного блага. Громадське здоров'я, на думку ВООЗ, слід розглядати як ресурс національної безпеки, засіб, що дозволяє людям жити успішним, продуктивним та якісним життям. Всі громадяни повинні мати доступ до необхідних для забезпечення здоров'я ресурсів.

Підписавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, Україна взяла на себе зобов'язання розвивати співробітництво в галузі охорони здоров'я з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров'я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання, в тому числі керуючись підходом «охорони здоров'я у всіх політиках держави». У цьому контексті, особливо нагальною потребою є проведення комплексної реформи сфери громадського здоров'я, яка передбачає заходи щодо попередження захворювань та збереження здоров'я своїх громадян.

Плануються наступні етапи реалізації реформи:

2016 рік ? створення інституційних і законодавчих засад для реформування системи громадського здоров'я. В даний час в рамках даної діяльності створено Центр громадського здоров'я.

2017 рік ? налагодження міжсекторальної співпраці, впровадження сучасних методів діяльності.

2018-2019 роки ? адаптація законодавства, удосконалення фінансової та матеріальної бази.

Глосарій до уроку 8:

Глосарій до уроку 8

Інтеграція ? це комплекс методів і моделей на фінансовому, адміністративному, організаційному, клінічному і сервісному рівнях, призначений для забезпечення взаємозв'язку, координації, і узгодженості всередині медичної галузі і між лікувальною та соціальною сферами. Метою цих моделей і методів є поліпшення якості лікування і якості життя, підвищення задоволеності пацієнта і ефективності послуг для людей зі складними, довгостроковими проблемами, які вимагають залучення великої кількості установ, послуг і дотримання різноманітних умов.

Мультидисциплінарний підхід ? комплексний, багатодисциплінарний підхід.

Мультидисциплінарність - це об'єднання методик, концепцій та інструментарію різних областей. Її метою є накладення теоретичних моделей різних дисциплін. Це комплексний підхід супроводу. Принцип вимагає злагодженої роботи команди фахівців, які проповідують єдині цінності, включені в єдину організаційну модель і володіють єдиною системою методів.

Громадське здоров'я ? це наука і мистецтво запобігання хворобам, продовження життя і зміцнення психічного, фізичного здоров'я через ефективний та організований внесок окремих груп населення та суспільства, а також організовані громадські зусилля, що мають на меті профілактику захворювань та зміцнення здоров'я.

Політика громадського здоров’я ? комплексна система норм, принципів і заходів суспільно-політичної діяльності, метою якої є регулювання відносин всіх зацікавлених суб'єктів політики охорони здоров'я між собою і вплив на детермінанти здоров'я як громадського блага.

Література уроку 8

Список використаної і рекомендованої літератури

Kodner D, Spreeuwenberg C. Integrated care: meaning, logic, applications, and implications. International Journal of Integrated Care, v. 2, 2002.

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 р. зі змінами та доповненнями.

Концепція розвитку охорони здоров'я в Україні, проект розпорядження Кабінету Міністрів України, 2016 р.

Указ президента П. Порошенка від 12.01.2015 р. №5 «Про Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020»».

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу:

Попередній.

Урок 7. Гендерний підхід

Наступний.

Урок 9. Міжсекторальне співробітництво в процесі надання соціальних послуг