Гендерний підхід

Урок 5

Державна гендерна політика

Протягом останніх десятиліть у світі відбуваються суттєві зміни у осмисленні ідеї гендерної рівності. Успішна державна політика передбачає утвердження цінності гендерної рівності як у суспільстві загалом, так і різних його інституціях зокрема. Це, насамперед, недопущення гендерної дискримінації, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень (у першу чергу, у сфері політики та загалом на ринку праці), забезпечення рівних можливостей для жінок та чоловіків щодо поєднання професійних і сімейних обов'язків, унеможливлення проявів гендерного насильства тощо.

Демократичні суспільства повинні надавати чоловікам і жінкам однакові можливості брати участь у всіх сферах життя, в тому числі, й у сфері політики, зокрема, на найвищих рівнях прийняття суспільно-важливих рішень.

Останні п’ятдесят років діяльність міжнародної спільноти спрямована на привернення уваги до питання гендерної рівності. На рівні ООН прийнято Конвенцію про політичні права жінок (1952), Декларацію про ліквідацію дискримінації щодо жінок (1967), Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979) тощо. На четвертій Всесвітній конференції із становища жінок у Пекіні 1995 року було прийнято Пекінську декларацію та Платформу дій. У документах зазначається, що рівна участь жінок і чоловіків у політичному житті відіграє важливу роль, без чого неможливе врахування ідеї рівності при формуванні державної політики. Рівноправна участь жінок і чоловіків у політичному житті впливає на становище жінок у соціумі. Вона вважається необхідною умовою врахування інтересів жінок. Тобто, гендерна рівність визнається міжнародною спільнотою як цінність, яку слід досягнути задля справедливості та суспільного розвитку, подолання бідності та нерівності.

Ідея та цінність гендерної рівності втілюється, передусім, на державному рівні. Політика держави, яка спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків визначається як гендерна політика. Державна гендерна політика – це дії органів державної влади з вирішення проблем забезпечення гендерної рівності в суспільстві, а саме, забезпечення:

однакового суспільного статусу чоловіків і жінок;

однакових умов реалізації прав людини для чоловіків і жінок;

однакових можливостей використання соціальних і економічних ресурсів для чоловіків і жінок;

однакових можливостей для чоловіків і жінок робити свій внесок у національний, політичний, соціальний, економічний, культурний розвиток;

рівного права для чоловіків і жінок мати однакову користь від результатів їх діяльності.

Доволі високі стандарти гендерної політики демонструють країни Європейського Союзу. Один із позитивних результатів цього – доступ жінок до політики на рівні прийняття рішень. Якщо загалом по світу жінки займають лише 22% усіх місць у національних парламентах, то в країнах ЄС, у середньому, – аж 28%. Тому слід ретельніше подивитися на гендерну політику ЄС.

У політиці забезпечення гендерної рівності Європейська Комісія застосовує так званий подвійний підхід (dual approach): втілення політики «гендерної пріоритетизації» (gender mainstreaming) та ініціювання спеціальних заходів (specific measures).

«Гендерна пріоритетизація» (або гендерний мейнстрімінг), яка була записана у Пекінській Платформі дій і затверджена офіційно на Четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок у Пекіні в 1995 р. – це визнана на глобальному рівні стратегія втілення політики гендерної рівності. Гендерна пріоритетизація передбачає (ре)організацію, вдосконалення, формування та оцінку політичних процесів у такий спосіб, щоб учасники та учасниці процесу прийняття політичних рішень використовували гендерний підхід в усіх галузях політики і на всіх етапах. Існуючі відмінності між чоловіками та жінками враховуються для визначення негативних наслідків, а не підтримки нерівностей чи ієрархій, які склалися у суспільстві.

Гендерна пріоритетизація застосовується, наприклад, у бюджетних процесах, при так званому гендерному формуванні бюджету: тобто, це – гендерна оцінка бюджетів, використання гендерного підходу на всіх рівнях бюджетного процесу та реструктуризація доходів і видатків з метою сприяння гендерній рівності. Окрім того, серед політичних програм ЄС щодо забезпечення гендерної пріоритетизації наука та дослідження відіграють важливу роль.

Приклад подібного проекту в Україні – гендерне бюджетування. Мета проекту є підвищити економічну ефективність і прозорість бюджетних асигнувань з урахуванням різних потреб жінок і чоловіків шляхом впровадження ґендерно-орієнтованого бюджетування (ҐОБ) в Україні.

Спеціальні заходи у гендерній політиці – це законодавство, інформаційно-просвітницькі кампанії, фінансові програми. Мета цих заходів полягає у розв’язанні конкретних проблем, таких як різниця в оплаті праці, брак представництва жінок, наприклад, у певних сферах зайнятості тощо.

Загалом коли говорять про успішну державну гендерну політику, то зазначають про два її важливих рівні:

«дію згори» (державну політику та розбудову інституційного механізму із забезпечення гендерної рівності; рівень партійної культури та ставлення партій до гендерної рівності);

«дію знизу» (наявність консолідованого жіночого руху, здатного ефективного лобіювати гендерні питання).

Одним із міжнародних механізмів залучення жінок до політики вважаються компенсаційні дії або позитивні заходи (affirmative actions) спрямовані проти дискримінації за ознакою статі,які є спеціальними, зазвичай тимчасовими заходами з подолання наслідків дискримінації, яка мала місце в минулому або триває в даний час, для створення фактичної рівності можливостей та рівного ставлення до чоловіків і жінок. Вони можуть охоплювати широкий спектр заходів:

визначення завдань, цілей або квот участі жінок у видах діяльності чи секторах, де жінки мало представлені;

сприяння доступу жінок до ширших можливостей в освіті, професійному навчанні та зайнятості у «нетрадиційних» для жінок секторах;

заходи щодо забезпечення швидкого кар’єрного зростання (наставництво чи менторство, залучення жінок до уже створених мереж);

інформування та заохочення роботодавців стосовно наймання і просування жінок;

створення умов праці таким чином, щоб це відповідало потребам працівниць із сімейними обов’язками;

сприяння більшому розподілу професійних, сімейних і громадянських обов’язків між чоловіками та жінками тощо.

Глосарій до уроку 5:

Глосарій

Гендерна державна політика – політика держави, спрямована на забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.

Гендерна рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати однакову участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Гендерна пріоритетизація – визнана на глобальному рівні стратегія втілення політики гендерної рівності. Гендерна пріоритетизація передбачає (ре)організацію, вдосконалення, формування та оцінку політичних процесів у такий спосіб, щоб учасники та учасниці процесу прийняття політичних рішень використовували гендерний підхід в усіх галузях політики і на всіх етапах.

Спеціальні заходи у гендерній державній політиці – це законодавство, інформаційно-просвітницькі кампанії, фінансові програми, мета яких полягає у розв’язанні конкретних проблем, таких як різниця в оплаті праці, брак представництва жінок, наприклад, у певних сферах зайнятості тощо.

Компенсаційні дії або позитивні заходи (affirmative actions) – спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією та іншими законами. Спрямовані проти дискримінації за ознакою статі, є спеціальними, зазвичай тимчасовими заходами з подолання наслідків дискримінації, яка мала місце в минулому або триває, для створення фактичної рівності можливостей та рівного ставлення до чоловіків і жінок.

Література уроку 5

Література

Азбука прав працюючих жінок і гендерної рівності. Друге видання. – Женева: Міжнародне бюро праці, 2010. – С. 93-94. http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---europe/---ro-geneva/---sro-budapest/documents/publication/wcms_168910.pdf

Марценюк Т. Женщины и "большая политика" : механизмы преодоления дискриминации // Гендерные аспекти социогуманитарного знания - ІІ : Матер. Второй Всерос. науч. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых / гл. ред. Д. Б. Вершинина; Перм. гос. нац. ис-след. ун-т. – Пермь, 2013. - С. 144-150. http://www.ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/2416/Martsenyuk_Zhenshchiny%20i%20bol%27shaya%20politika.pdf?sequence=1&isAllowed=y

Маценюк Т. Гендерна політика Європейського Союзу: загальні принципи та найкращі практики. – К.: Міжнародний центр перспективних досліджень, 2015. – 44 с. // http://www.icps.com.ua/assets/uploads/files/genderna_pol_tika_s.pdf

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу:

Попередній.

Урок 4. Форми дискримінації

Наступний.

Урок 6. Законодавство України з питань гендерної рівності