Вірус імунодефіциту людини може передаватися від ВІЛ-позитивної матері до дитини під час вагітності, пологів або при грудному вигодовуванні. Ризик передачі ВІЛ від матері до новонародженого при повній відсутності профілактики становить, в середньому, 30%. Проте, за умови дотримання всіх умов профілактики, можливо знизити ризик до 0 - 1%.
Перше обстеження на ВІЛ доцільно проводити під час постановки вагітної на облік, аби якомога раніше надати їй повний набір профілактичних послуг, чим можна суттєво знизити ризик передачі ВІЛ дитині.
Основні завдання дотестового консультування:
Необхідно залучати статевих партнерів вагітних жінок до консультування та тестування на ВІЛ, незалежно від ВІЛ-статусу вагітної! Своєчасне виявлення ВІЛ-інфекції у статевого партнера дозволить попередити інфікування жінки та дитини під час вагітності та в разі тривалого грудного вигодовування. У випадку серодискордантної пари (ВІЛ-негативна вагітна жінка та ВІЛ-позитивний партнер) пропонується уникати незахищених статевих контактів та небезпечної сексуальної поведінки.
Обстеження вагітних на ВІЛ проводиться у першому, другому і третьому триместрах вагітності з урахуванням наявності серонегативного вікна, який, в середньому, становить 12 тижнів. Щоб уникнути випадків інфікування ВІЛ дітей, матері яких не були обстежені під час вагітності або інфікувалися в третьому триместрі вагітності, за допомогою швидких тестів проводиться обстеження під час пологів.
Після того, як ВІЛ-інфікованій жінці буде надана повна і точна інформація про ймовірні ризики та можливості щодо надання медичної допомоги, вона повинна прийняти інформоване рішення про збереження або переривання вагітності. У жодному разі неприпустимо змушувати жінку переривати вагітність!
Ризик передачі ВІЛ від матері до дитини підвищується, якщо у матері:
Ризик передачі ВІЛ від матері до дитини підвищується також при вживанні психоактивних речовин!
Для зниження ризику інфікування дитини необхідні наступні заходи:
Вагітній жінці слід призначати АРТ відразу після встановлення ВІЛ-статусу, незалежно від кількості клітин СD4!
Чим раніше досягається пригнічення ВІЛ у вагітної, тим нижчий ризик трансмісії. Вибір режиму/схеми АРТ повинен спиратися на стандарти лікування дорослих з урахуванням ризику тератогенного впливу, загального стану жінки (нудота, блювота), супутніх захворювань, кількості СD4-клітин, ВН і рівня прихильності до прийому АРТ.
АРТ призначається довічно і безперервно за умови інформованої згоди та прихильності до лікування. ВІЛ-інфіковані вагітні, які отримували комбіновану АРТ до початку вагітності, продовжують лікування під час вагітності з поточним режимом АРТ, за умови її ефективності (невизначуваний рівень ВН) і задовільною переносимістю.
При вірусологічній неефективності (ВН>1000 копій/мл) і перед прийняттям рішення щодо зміни режиму/схеми терапії розглядається можливість визначення антиретровірусної стійкості ВІЛ (тест на резистентність).
Зазвичай вагітні добре переносять АРТ. У I - II триместрах вагітності низька прихильність до лікування може бути пов'язана з блювотою, побічними реакціями і соціально-психологічними факторами.
У разі виникнення блювоти у вагітних необхідно:
Повне скасування АРТ менш небезпечне, ніж продовження нерегулярного прийому лікарських засобів, які погано засвоюються (може розвиватися резистентність до АРВ-препаратів). Слід прагнути до відновлення АРТ відразу, як тільки дозволить стан вагітної, щоб досягти невизначуваного рівня ВН на момент пологів.
Необхідно пам'ятати, що препарати потрібно приймати систематично, без пропуску, в точно визначений час, в дозі, визначеній лікарем, і виконувати його рекомендації щодо дієти. Якщо не дотримуватися правил прийому антиретровірусних препаратів, ризик передачі ВІЛ майбутній дитині зростає.
При наявності соціально-психологічних чинників низької прихильності до лікування, необхідно надавати можливу підтримку, соціальну та психологічну допомогу.
Кесарів розтин чи природні пологи?
Новонародженому негайно призначають чотиритижневий профілактичний курс антиретровірусної терапії.
Визначення ВІЛ статусу дитини
Відразу після народження зразок пуповинної крові дитини, народженої ВІЛ-інфікованою жінкою або, такою, яка не обстежувалась на ВІЛ, обов’язково направляється для обстеження на антитіла до ВІЛ методом ІФА. У дитини, народженої ВІЛ-інфікованою матір'ю, залишаються материнські антитіла, які можуть визначатися до 18-місячного віку.
Для своєчасної профілактики виникнення опортуністичних захворювань у дітей проводиться рання діагностика ВІЛ-інфекції методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), яка виявляє генетичний матеріал ВІЛ:
У віці 18 місяців, коли організм дитини повністю звільняється від антитіл матері, для постановки остаточного діагнозу проводиться аналіз крові на антитіла до ВІЛ. У разі негативного результату дитина знімається з обліку.
Всім дітям, народженим ВІЛ-інфікованими жінками, призначається штучне вигодовування!
Рівень інфікування ВІЛ при грудному вигодовуванні становить 12-20% (за деякими даними – до 30%).
Що може зробити ВІЛ-позитивна жінка, аби її дитина була здоровою?
Вагітність і наркотики у ВІЛ-позитивної жінки.
При проведенні консультування наркозалежної вагітної важливо відзначити:
Через підвищений ризик передчасних пологів у жінок з наркотичною залежністю важливо якомога раніше призначити АРТ. Спільне призначення АРВ-препаратів та ЗПТ покращує прихильність до лікування і результат вагітності. При призначенні лікування вагітної з наркотичною залежністю необхідно пам'ятати про можливість розвитку абстинентного синдрому, а в разі отримання ЗПТ – про можливість взаємодії АРВ-препаратів та метадону.
Трансмісія – передача збудників захворювань (в біології).
Урогенітальні інфекції – захворювання, що вражають слизові оболонки уретри (сечовипускального каналу) і піхви, що передаються в основному статевим шляхом. Небезпечні своїми ускладненнями.
