Alliance

Уроки зменшення шкоди

Урок 4

Доконтактна і постконтактна профілактика

Урок 4. Доконтактна і постконтактна профілактика

Доконтактна і постконтактна профілактика – додатковий засіб профілактики інфікування ВІЛ поряд з:

  • використанням презервативів і лубрикантів;
  • поведінковим консультуванням;
  • лікуванням інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ);
  • добровільним чоловічим обрізанням;
  • антиретровірусною терапією для партнера, який живе з ВІЛ.

Постконтактна профілактика (ПКП) – це своєчасно розпочатий (протягом перших годин після ризикованого випадку, але не пізніше ніж через 72 години) короткочасний (28 днів) прийом антиретровірусних препаратів для зниження ймовірності інфікування ВІЛ після контакту з біологічними рідинами, що містять ВІЛ.

Інфікування ВІЛ можливе, якщо біологічна рідина, що містить вірус, проникає в організм в наступних випадках:

  • випадкова травма забрудненою кров'ю порожнистою голкою або колючо-ріжучим інструментом;
  • потрапляння крові на пошкоджену шкіру (тріщини, садна, порізи) або слизові облонки;
  • незахищений презервативом статевий контакт з ВІЛ-інфікованим партнером, якщо у нього визначається вірусне навантаження;
  • використання спільних із ВІЛ-інфікованим партнером, вірусне навантаження у якого визначається, голок та інших пристосувань при вживанні ін'єкційних наркотиків;
  • переливання крові, що містить ВІЛ, і її компонентів.

Показання до проведення ПКП:

  • Контакт із біологічними рідинами, пов'язаний з ризиком інфікування ВІЛ, що відбувся на робочому місці (професійний контакт).
  • Контакт із біологічними рідинами, пов'язаний з ризиком інфікування ВІЛ, що відбувся не на робочому місці (непрофесійний контакт).

Професійний контакт – це контакт з кров'ю, або іншими біологічними рідинами внаслідок потрапляння їх під шкіру, на слизові або пошкоджену шкіру, що мав місце в процесі виконання професійних обов'язків (у медпрацівників, соціальних працівників, у співробітників правоохоронних органів, рятувальників і ін.).

Непрофесійні контакти – це випадкові контакти з кров'ю та іншими біологічними рідинами (спермою, вагінальними виділеннями, передсім'яною рідиною та ін.), при яких існує потенційний ризик передачі ВІЛ-інфекції.

До непрофесійних контактів належать:

  • випадковий незахищений статевий контакт (без використання презервативу) з ВІЛ-позитивним партнером, в т.ч. при згвалтуванні;
  • статевий контакт з ВІЛ-позитивним партнером, що супроводжувався розривом або зісковзуванням презервативу;
  • випадкові уколи нестерильними голками в побуті;
  • випадковий контакт із пошкодженими слизовими оболонками (кровоточать ясна, виразки і ранки, наприклад, в порожнині рота) та ін.

Заходи ПКП:

  • надання першої допомоги (екстрена профілактика);
  • консультування та оцінка ризику інфікування;
  • тестування на ВІЛ;
  • призначення курсу антиретровірусних препаратів.

Надання першої допомоги (екстрена профілактика) після можливого контакту з ВІЛ – дії, які необхідно виконати негайно після контакту. Їхня мета – скоротити час контакту з інфікованими біологічними рідинами та знизити ризик інфікування.

Заходи екстреної профілактики залежать від типу контакту:


1.  При отриманні травми від уколу голкою або іншим гострим предметом, забрудненим кров'ю або іншим біологічним матеріалом людини.

  • Слід відразу промити ушкоджене місце водою з милом. Поверхню рани слід тримати під струменем проточної води декілька хвилин або поки не зупиниться кровотеча.
  • Якщо проточна вода відсутня, пошкоджене місце слід обробити дезінфікуючим гелем або розчином для рук.

Забороняється:

  • наносити на пошкоджене місце побутові дезінфікуючі розчини, етиловий спирт, йод і перекис водню;
  • терти місце травми, видавлювати або відсмоктувати кров з рани.


2. При укусі з порушенням цілісності шкіри.

  • Рана промивається водою, видаляються некротизовані тканини і проводиться обробка рани дезінфікуючим засобом (20% водний розчин хлоргексидину біглюконату, 3% перекис водню).
  • Призначається антибактеріальна терапія

3. При попаданні біологічного матеріалу в очі.

  • Очі промиваються водою або фізіологічним розчином.
  • Після промивання очей контактні лінзи знімаються, обробляються як зазвичай, після чого вважаються придатними для використання.

Забороняється:

  • промивати очі з милом або дезінфікуючими засобами;
  • знімати контактні лінзи під час промивання.

4. При попаданні біологічного матеріалу на слизову порожнини рота.

  • Слід відразу виплюнути кров або іншу біологічну рідину.
  • Прополоскати рот водою або фізіологічним розчином кілька разів.

Забороняється: промивати рот з милом або дезинфікуючим розчином.


5. При попаданні біологічного матеріалу на неушкоджену шкіру рук, обличчя і окремих ділянок тіла.

  • Слід негайно промити зону контакту водою з милом.

6. При незахищених статевих контактах.

  • Спочатку бажано помочитися.
  • Промити теплою водою з милом і обсушити серветкою зовнішні статеві органи, стегна і промежину.
  • Чоловікові слід обробити статевий член ватним тампоном, просоченим антисептиком, жінці зробити спринцювання антисептиком або просто водою. Можна використовувати 0,05%-ний розчин хлоргексидину біглюконату (гібітануа) або 0,01%-ний розчин мірамістину (септікому) або розчин дезмістину.
  • Бажано одягти чисту білизну.

Вживши заходів екстреної профілактики, слід звернутися до Центру СНІДу для отримання професійної лікарської допомоги.


Консультування та оцінка ризику інфікування. Ризик інфікування ВІЛ повинен оцінюватися досвідченим фахівцем з лікування ВІЛ-інфекції. Важливо знати, чи підтверджена наявність ВІЛ-інфекції у можливого джерела інфікування, чи лише передбачається. У людини, яка зазнала ризику інфікування, уточнюють, які заходи першої допомоги вже зроблені.

Тестування на ВІЛ проводиться за згодою потерпілого відразу під час звернення до СНІД-центру або кабінету Довіри, але не пізніше перших 5-и діб з моменту контакту з потенційно інфікованою біологічною рідиною. Якщо ВІЛ-статус можливого джерела інфікування невідомий, його теж, за першої можливості, варто проконсультувати і протестувати на ВІЛ-інфекцію.

 

Далі потерпілий обстежується на ВІЛ-інфекцію через 6 і 12 тижнів, а також через 6 місяців.

Призначення курсу антиретровірусних препаратів. Залежно від ступеня оціненого при консультуванні ризику, лікар СНІД-центру призначає короткий чотиритижневий курс (28 днів) антиретровірусних препаратів з подальшим медичним наглядом. Починати ПКП АРВ-препаратами слід якомога раніше – здебільшого в перші 2 години, але не пізніше 72 годин після небезпечного контакту.


Основні заходи профілактики інфікування ВІЛ для соціальних працівників при асистованому самотестуванні клієнтів і при зборі та утилізації шприців і голок:

  1. Працювати в одноразових рукавичках, змінювати їх після кожного клієнта.
  2. Обробляти робочу поверхню столу дезінфектантом до і після проведення тестування.
  3. Відразу після використання скидати в утилізатор: спиртові і сухі серветки, одноразові піпетки, скарифікатори, тест-системи, рукавички та інші матеріали, які могли контактувати з кров'ю.
  4. Не класти на стіл використані матеріали.
  5. Не торкатись дна лунок тест-касети пальцями.
  6. Перед надяганням рукавичок і після їх зняття мити руки з милом або обробляти антисептиком.
  7. Наприкінці дня всі потенційно інфіковані компоненти тесту і допоміжні матеріали слід продезінфікувати та утилізувати згідно з внутрішньою інструкцією НУО.
  8. Наприкінці дня слід продезінфікувати контейнер для відпрацьованих матеріалів, що містять кров.
  9. Дотримуватися запобіжних заходів при зборі і утилізації шприців: акуратно в рукавичках скидати використані шприци і голки в герметичний контейнер, який не можуть проколоти голки, дезінфікувати і утилізувати згідно з внутрішньою інструкцією НУО.


Доконтактна (преконтактна) профілактика (ДКП, ПреКП, PrEP) – нова стратегія профілактики інфікування ВІЛ, при якій антиретровірусні препарати використовуються для захисту ВІЛ-негативних людей від ВІЛ-інфекції. Результати масштабного багатонаціонального дослідження підтвердили ефективність даного методу профілактики.


Преконтактна профілактика зараз рекомендується дюдям, у яких немає ВІЛ, але які мають значний ризик інфікування, виходячи з сексуальної поведінки, способу життя і наявності сексуальних контактів з партнерами з невідомим ВІЛ-статусом.


До цієї групи належать:

    • чоловіки, які практикують секс з чоловіками;
    • чоловіки і жінки, які приймають ін'єкційні наркотики;
    • сексуальні працівники та працівниці;
    • ВІЛ-негативні партнери в дискордантних парах.


Однак доконтактна профілактика не є альтернативою іншим формам захисту, особливо тому, що вона не захищає від інфекцій, що передаються статевим шляхом.


Основні принципи призначення ДКП:

 

  • регулярне (кожні три місяці) тестування на ВІЛ та інші ІПСШ, а також визначення резистентності до препаратів у разі виявлення інфікування;
  • використання презервативів;
  • прийом препаратів щодня в один і той же час;
  • препарати для ПреКП повинні бути легкодоступними;
  • у тих, хто припиняє ПреКП, повинен бути гарантований доступ до служб профілактики ВІЛ;
  • у претендентів на отримання ПреКП не повинно бути захворювань, які є протипоказанням для антиретровірусної терапії.

Глосарій до уроку 4:

Дезінфектанти – хімічні речовини, призначені для нанесення на неживі предмети або поверхні з метою знищення, або контролю росту присутніх на них мікроорганізмів. Дезінфікуючі засоби можуть бути токсичними, тому їх ні за будь яких обставин не можна наносити на живі тканини або шкіру. 

Антисептики – це хімічні речовини, призначені для нанесення на живі тканини, такі як шкіра, слизові, з метою знищення або пригнічення росту хвороботворних мікроорганізмів.

Компоненти крові – плазма і еритроцитарна маса.

Дискордантні пари – пари, в яких один з партнерів ВІЛ-позитивний, а другий – ВІЛ-негативний.

Література уроку 4

  1. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 5.11.2013 №955 «Про затвердження нормативно- правових актів щодо захисту від зараження ВІЛ-інфекцією при виконанні професійних обов'язків».
  2. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 08.06.2015 № 325 «Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами».
  3. Клінічний протокол для Європейського регіону ВООЗ «Постконтактна профілактика ВІЛ-інфекції» (ВООЗ, 2006).
  4. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.05.2005 №415 «Про удосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію».
  5. Уроки снижения риска. Материалы для самостоятельного изучения социальными работниками: Урок 13. Пре- и постконтактная профилактика. Вербицкая Н., Варбан М., Антонюк И.. – К.:МБФ «Альянс общественного здоровья», 2017. 

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу: