Уроки зменшення шкоди

Урок 7

Хімічна залежність

Хімічною залежністю називають залежність від будь-яких хімічних речовин, що змінюють свідомість людини. Такі речовини називаються психоактивними. Хімічна залежність – це термін, що значить більше, ніж просто «хвороба», та включає в себе весь комплекс соціально-психологічних і медичних факторів, які формують у людини потребу вживати психоактивні речовини.

Серед психоактивних речовин (ПАР) розрізняють дев’ять груп:

алкоголь;

опіати та опіоїди (героїн, «ширка», трамадол, препарати, що містять кодеїн);

каннабіоїди (марихуана, гашиш);

седативні та снотворні речовини (транквілізатори, барбітурати);

психостимулятори (кокаїн, амфетаміни);

галюциногени (ЛСД, мескалін, псилоцибін);

тютюн;

кофеїн;

летючі розчинники та клеї (ацетон, хлороформ, клей «Момент»).

Зловживання будь-якою із перерахованих речовин може викликати окрему форму залежності (алкоголізм, наркоманію, нікотиноманію) та специфічні ускладнення (наприклад, тромбофлебіт при ін'єкційному вживанні опіатів та/або амфетамінів), але механізм розвитку хімічної залежності є спільним для всіх речовин.

Ознаки хімічної залежності. Для констатації факту хімічної залежності необхідна наявність протягом останнього року як мінімум двох з наведених нижче ознак:

сильне бажання або почуття непереборної тяги до вживання ПАР;

знижена здатність контролювати вживання ПАР, тобто:

- важко втримуватися від початку вживання;

- важко контролювати тривалість та частоту вживання;

- важко контролювати дозу вживаної речовини.

Таким чином, двома основними ознаками хімічної залежності є:

непомірне, неконтрольоване вживання ПАР;

сильне бажання вжити речовини, що змінюють стан свідомості.

Причини хімічної залежності. Для того, щоб виникла хімічна залежність, необхідні дві умови:

схильність (спадковість, дефекти виховання, вплив найближчого оточення);

аддиктивна поведінка – зловживання ПАР, що призводить до формування «шкідливої звички», звикання.

Аддиктивна поведінка (від англ. addiction – пагубна звичка, залежність) – нав'язлива потреба у вживанні психоактивних речовин, що супроводжується підвищенням толерантності, розвитком синдрому відміни та вираженими фізіологічними та психологічними симптомами, а також звуженням кола інтересів з фокусом на вживанні ПАР.

Підвищення толерантності (від лат. tolerantia – переносимість) – це звикання організму до певної дози ПАР, внаслідок чого залежна людина змушена поступово збільшувати дозу та частоту прийому ПАР для досягнення очікуваного та властивого певній речовині ефекту.

Синдром відміни (абстинентний синдром, абстиненція, «кумар», «ломка») – синдром фізичних та/або психічних розладів, що розвивається у хворих на наркозалежність та алкоголізм через деякий час після припинення прийому наркотику, алкоголю або зменшення їхньої дози. Абстинентний синдром при всіх формах хімічної залежності представлений трьома основними групами симптомів:

·         психопатологічні

- депресія, апатія, сонливість, параноя (марення, запаморочення), психози (паніка), плаксивість (частіше в жінок), суїцидальні думки та спроби – при вживанні амфетамінів;

- дратівливість, занепокоєння, безсоння – при вживанні опіатів.

·         вегетативні

- сльозотеча, ринорея (соплі), озноб, пітливість – при вживанні опіатів;

- тахікардія, запаморочення – при вживанні амфетамінів.

·         соматоневрологічні

- грипоподібний синдром, ломота в суглобах, м'язові болі, діарея (понос) – при вживанні опіатів;

- головний біль, тремор (тремтіння рук), нудота, падіння артеріального тиску або, навпаки, стрибок тиску – при вживанні амфетамінів.

Звуження кола інтересів. У процесі споживання ПАР коло інтересів залежної людини звужується та фокусується на вживанні наркотиків/алкоголю. Весь життєвий час складається із часу на пошук коштів на придбання ПАР, часу прийому наркотиків/алкоголю та часу відновлення після прийому. Родина, робота, колишні інтереси та заняття відходять на другий план або повністю витісняються наркотиком.

Допомога при хімічній залежності:

програми замісної підтримувальної терапії (для осіб з опіоїдною залежністю);

детоксикація (медикаментозне або немедикаментозне очищення організму від продуктів розпаду ПАР);

drug free-програми: релігійні, соціально-педагогічні, психологічні програми та методики реабілітації, такі як Програма «12 Кроків» («Анонімні наркомани», «Анонімні алкоголіки»), програма «Монар» та інші, з орієнтацією на ремісію (повне утримання від споживання ПАР) та тверезість;

групи самодопомоги для наркоманів, що видужують від своєї залежності.

Допомога людям, що страждають на хімічну залежність – це не лише реабілітація, але і Зменшення Шкоди (див. Урок 8), медична допомога, навчання контрольованому споживанню, психотерапія та інші заходи, які не обов'язково мають своєю кінцевою метою припинення споживання ПАР. Це варто враховувати, оскільки людина може бути не готовою до повної відмови від споживання або не хотіти цього, проте може мати бажання знизити ризики та шкоду від споживання ПАР.

Соціальним працівникам програм Зменшення Шкоди необхідно знати контактні відомості організацій та установ, що надають послуги, яких потребують наркозалежні клієнти, в тому числі реабілітаційних центрів та сайтів ЗПТ, для переадресації до них бажаючих клієнтів.

Глосарій до уроку 7:

Глосарій до Уроку 7:

Реабілітація – комплекс медичних, психологічних, педагогічних, професійних та юридичних заходів з метою відновлення соціального статусу, працездатності та здоров'я осіб, що страждають на хімічну залежність.

Синдром – поєднання різних симптомів будь-якого захворювання.

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу:

Попередній.

Урок 6. Туберкульоз

Наступний.

Урок 8. Зменшення Шкоди