Наявність ВІЛ-інфекції в організмі не означає, що життя людини закінчене. Чим раніше її виявити і звернутися до лікарів – тим більше шансів прожити довге і повноцінне життя.
Лікування слід розпочинати відразу після встановлення діагнозу!
Протипоказань до АРВ терапії немає, оскільки залишити людину без лікування означає гарантувати її загибель від СНІДу.
Антиретровірусна терапія (АРТ) блокує розмноження вірусу імунодефіциту людини і сприяє відновленню її імунної системи.
Основні цілі АРТ:
- Зниження вірусного навантаження на максимально тривалий час до рівня, який не визначається лабораторними методами дослідження.
- Підвищення кількості CD4-лімфоцитів щонайменше на 50 клітин/мкл на рік до рівня, коли цей показник перевищує 350 клітин/мкл. Багато пацієнтів, які починають лікування при кількості CD4-лімфоцитів <350 клітин/мкл, ніколи не досягають кількості >500. Тому лікування потрібно починати якомога раніше, не чекаючи четвертої клінічної стадії захворювання.
- Усунення резистентних до АРВ-препаратів штамів ВІЛ або уповільнення розвитку резистентності ВІЛ.
Опортуністичні інфекції (ОІ) – унікальна група захворювань, які розвиваються лише на тлі імунодефіциту. Викликають їх, в основному, умовно-патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби, найпростіші). Найчастіше зустрічаються наступні захворювання: туберкульоз, пневмоцистна пневмонія, цитомегаловірусна інфекція, герпетичні інфекції (простий герпес, оперізуючий лишай, саркома Капоші та ін.), грибкові інфекції (кандидоз, криптококоз та ін.), токсоплазмоз та ін. Збудники цих захворювань знаходяться в організмі практично кожної дорослої людини і не переростають у хворобу, якщо імунна система в хорошому стані. Чим більш ослаблена імунна система, тим важче протікають ОІ, тим складніше, довше і дорожче їх лікування.
Уникнути деяких ОІ у ВІЛ-позитивних людей можна завдяки профілактичному лікуванню – це, стосується, наприклад, туберкульозу або пневмоцистної пневмонії.
Прийом АРТ на ранніх стадіях ВІЛ-інфекції є профілактикою розвитку ОІ, а на пізніх - сприяє їх більш успішному лікуванню.
Антиретровірусне лікування ВІЛ-інфекції почали застосовувати в 1990-х роках, з тих пір воно стало більш ефективним, а самі препарати – більш сумісними з нормальною життєдіяльністю організму.
При призначенні АРТ враховується:
- активність противірусних препаратів;
- ймовірність побічних реакцій при їх прийомі;
- можливість дотримання режиму прийому препаратів, зручність їх застосування;
- наявність вагітності або її ймовірність;
- наявність супутніх захворювань (зокрема, інфекційних);
- прийом будь-яких інших препаратів, їх сумісність з АРТ;
- ймовірність первинної стійкості збудника до АРВ-препаратів.
Ефективність лікування оцінюється за зниженням вірусного навантаження і збільшення рівня СД4-клітин.
Вірусне навантаження – кількість вірусних частинок в одному мікролітрі крові, що вказує на активність розмноження ВІЛ в організмі людини. Якщо вірусне навантаження стає невизначуваним через 3-6 місяців лікування, це означає, що воно ефективне і, в даному випадку, ризик інфікуватися при контакті з рідинами ВІЛ-позитивної людини практично відсутній.
Клітини CD4 – імунні клітини, які руйнуються ВІЛ. Показник їх кількості дозволяє судити про стан імунної системи. Нині Україна приєдналася до тих країн, де, згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), АРТ призначають при будь-якому рівні СД4-клітин.
На сьогоднішній день не існує препаратів, які могли б повністю знищити ВІЛ в організмі. Людині, інфікованій ВІЛ, слід все життя приймати АРВ-терапію. Це відбувається тому що:
- Існують так звані «сплячі» клітини. Стандартна АРВ-терапія на такі клітини не діє, оскільки вірус у них не розмножується, а антиретровірусні препарати блокують лише ті клітини ВІЛ, які активно розмножуються. «Сплячі» клітини утворюють «прихований резервуар» ВІЛ, що перешкоджає повному його знищенню. Якщо людина припиняє або пропускає прийом препаратів, вірус виходить з цих клітин і знову починає інтенсивно розмножуватися в Т-лімфоцитах, що веде до зростання вірусного навантаження.
- Висока швидкість мутації, вірус швидко пристосовується до ліків, виробляючи стійкість до них.
- Існують механізми, які допомагають ВІЛ «замаскуватися» перед імунною системою. Імунна система працює за принципом розпізнавання свій-чужий. Тому, ВІЛ пристосувався вдавати білки клітин людини, стаючи невидимим для імунітету людини. Окрім того, ВІЛ порушує нормальний взаємозв'язок між клітинами імунної системи, що призводить до збоїв в її роботі.
Зазвичай, схема терапії складається з комбінації декількох (зазвичай трьох) АРВ-препаратів. Препарати впливають на різні аспекти життєвого циклу вірусу, тому лише їх комбінація, спрямована на різні «мішені» в складі ВІЛ, забезпечує ефективне уповільнення прогресу захворювання. Слід приймати одночасно три препарати, щоб у вірусу не виробилася резистентність (стійкість), тобто не з'явилася форма вірусу, стійка до дії антиретровірусних препаратів.
Препарати останнього покоління мають мінімальні побічні ефекти, які легко помітити і уникнути, замінивши, за потреби, препарат. На сьогоднішній день доступні схеми АРТ, які передбачають прийом по одній або дві таблетки 1-2 рази на день. Кожен рік знаменується відкриттям нового препарату АРВ-терапії.
Але, якщо людина вже приймає АРТ і лікування ефективне, не варто його змінювати з появою кожного нового препарату. Немає гарантії, що більш зручна і сучасна схема лікування буде такою ж ефективною для конкретної людини!
Зараз ведуться розробки нових методів лікування, таких як вакцинація антитілами широкого спектру дії, триспецифічними антитілами, генна терапія, пересадка стовбурових клітин, методи впливу на «сплячі» клітини («розбудити і знищити», «заблокувати і замкнути») та ін.
Побічні ефекти АРВ-препаратів
Побічні ефекти – небажані явища (симптоми, захворювання і/або зміни лабораторних показників), пов'язані в часі з прийомом ліків. Незважаючи на можливість побічних ефектів, практично завжди можна підібрати препарати, які пацієнт буде нормально переносити.
Перед призначенням АРТ лікар повинен обговорити з пацієнтом побічні ефекти, які можуть виникнути при прийомі АРВ-препаратів і дати рекомендації, що робити в разі їх появи.
Завдання лікаря – спільно з пацієнтом забезпечити неухильне дотримання графіку систематичного спостереження і обстеження пацієнта для своєчасного виявлення побічних ефектів.
Кожен з препаратів АРТ має певний, властивий лише йому, перелік можливих побічних ефектів. Це не означає, що всі ці побічні ефекти виникнуть у всіх пацієнтів. Більшість на початковому етапі терапії і через 2 тижні/2 місяці проходять самостійно.
До «ранніх» побічних ефектів відносять пронос, нудоту, блювоту, спрагу, біль в животі, втому, безсоння, випадання волосся та ін. Іноді можуть спостерігатися також зміни в системі кровотворення, які визначаються шляхом найпростіших досліджень, наприклад, загального аналізу крові або біохімічних досліджень .
Всі побічні ефекти слід обговорювати з лікарем і, за потреби, усувати або полегшувати за допомогою медичних препаратів.
З огляду на те, що АРТ зараз рекомендована всім пацієнтам, незалежно від кількості CD4-лімфоцитів, і терапія повинна тривати довічно, центральне місце у веденні пацієнта змістилося з встановлення та ведення «ранніх» побічних ефектів на уникнення «пізніх» побічних ефектів.
До «пізніх» побічних ефектів АРТ належать ті небажані явища, які можуть виникати через багато місяців або років прийому препарату. До найбільш серйозних з них відносяться порушення вуглеводного обміну (підвищення рівня цукру в крові, аж до розвитку діабету) і зміни ліпідного (жирового) обміну. Ці зміни дуже важливо вчасно діагностувати, оскільки, на відміну від «ранніх» ефектів, вони можуть залишатися непоміченими пацієнтом, і, будучи нелікованими, збільшувати ризик серцево-судинних захворювань, аж до інфаркту. Сучасна медицина має у своєму розпорядженні достатньо засобів, аби перешкоджати розвитку «пізніх» побічних ефектів АРТ.
Зверніть увагу: у жодному випадку не слід припиняти лікування самостійно! Лікар може допомогти вирішити проблему без припинення лікування.
Вибір препаратів при лікуванні ВІЛ-інфекції обмежений. Тому дуже важливо, якомога довше знаходитись на одній схемі терапії і бути прихильним лікування, щоб не розвивалася стійкість до препаратів, що приймаються. Заміну схеми лікування проводять лише при її неефективності або у ситуації розвитку серйозних побічних ефектів.
Сучасна антиретровірусна терапія настільки ефективна, що в тих випадках, коли вона не приносить очікуваного результату, можна з упевненістю припускати порушення режиму прийому ліків!
АРВ-терапія та вживання наркотичних речовин і замісної підтримувальної терапії (ЗПТ).
Відомо, що ряд наркотиків і ЗПТ можуть знижувати ефективність АРВ-препаратів та протитуберкульозних препаратів, тому з приводу взаємодії конкретних речовин варто проконсультуватися у лікаря.
АРВ-терапія та лікування туберкульозу.
АРТ рекомендована всім пацієнтам з туберкульозом, зокрема і під час інтенсивної фази його лікування, після досягнення задовільної переносимості протитуберкульозних препаратів.
Одночасне лікування ВІЛ і туберкульозу:
- покращує прогноз виживання, особливо пацієнтів з кількістю CD4 клітин <50 кл/мкл;
- зменшує ризик додаткових опортуністичних інфекцій.
Враховується взаємодія між протитуберкульозними та АРВ-препаратами при призначенні АРТ.
АРВ-терапія та лікування вірусних гепатитів В і С (ВГВ і ВГС).
Проведення АРТ всім пацієнтам з поєднаною ВІЛ/ВГВ/ВГС-інфекцією слід починати якомога раніше, а при ко-інфекції ВІЛ / ВГВ – із застосуванням препаратів, активних щодо ВІЛ та ВГВ.
