Уроки зменшення ризику

Урок 13

Пре- і пост контактна профілактика

Преконтактна і постконтактна профілактика є додатковими способами профілактики інфікування ВІЛ поряд з:

використанням презервативів і лубрикантів;

поведінковим консультуванням;

лікуванням інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ);

добровільним чоловічим обрізанням;

антиретровірусною терапією для партнера, що живе з ВІЛ.

Преконтактна профілактика

Преконтактна профілактика (ПрЕП - предекспозиційна профілактика ВІЛ) - нова стратегія профілактики інфікування ВІЛ, «принцип профілактики до контакту» або «доконтактна профілактика» (ДКП), при якій антиретровірусні препарати (АРВ) використовуються для захисту ВІЛ-негативних людей від ВІЛ-інфекції. Це щоденний прийом противірусних препаратів здоровою людиною, яка свідомо чи через професійну діяльність наражається на високий ризик інфікування ВІЛ.

Результати масштабного багатонаціонального дослідження підтвердили ефективність даного методу, а Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) включила преконтактну профілактику в Комплексний набір профілактичних посібників як додатковий варіант профілактики в рамках комплексного пакету профілактики інфікування ВІЛ серед чоловіків, які практикують секс з чоловіками. При цьому найефективнішою стратегією профілактики інфікування ВІЛ як і раніше залишається правильне і постійне використання презервативів.

Преконтактна профілактика в даний час рекомендується «для людей, у яких немає ВІЛ, але які мають значний ризик його отримання», виходячи з сексуальної поведінки, способу життя і наявності сексуальних контактів з партнерами невідомого ВІЛ-статусу. До цієї групи належать:

чоловіки, які практикують секс з чоловіками;

чоловіки і жінки, що вживають ін'єкційні наркотики;

секс-працівники та секс-працівниці;

ВІЛ-негативні партнери в дискордантних парах.

Однак преконтактна профілактика не є альтернативою іншим формам захисту, особливо тому, що вона не захищає від повного спектру інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Крім того, повинні бути дотримані основні принципи використання антиретровірусних препаратів для профілактики ВІЛ-інфекції:

у претендентів на отримання ПрЕП не повинно бути захворювань кісток, нирок або інших хвороб, які є протипоказанням для антиретровірусної терапії;

люди, які отримують ПрЕП, повинні бути ВІЛ-негативними і регулярно (кожні три місяці) проходити тестування на ВІЛ та інші ІПСШ, а також дослідити ознаки стійкості до препарату в разі виявлення інфікування;

люди що отримують ПрЕП повинні продовжувати використовувати презервативи;

прийом препаратів повинен здійснюватися щодня, бажано в один і той же час;

препарати для ПрЕП повинні бути легкодоступні;

у тих, хто припиняє ПрЕП, повинен бути гарантований доступ до служб профілактики ВІЛ.

Постконтактна профілактика

Постконтактна профілактика (ПКП) являє собою прийом антиретровірусних препаратів безпосередньо після контакту з біологічної рідиною, що містить ВІЛ (кров, сперма, ректальні або вагінальні рідини, грудне молоко).

ПКП використовується для зниження ризику передачі ВІЛ у наступних випадках:

професійне інфікування (наприклад, від уколу голкою, порізу скальпелем, попадання біологічної рідини на пошкоджену шкіру або слизову під час виконання професійних обов'язків, наприклад, медичними працівниками або поліцейськими);

через статевий контакт (наприклад, незахищений секс, порваний презерватив, зґвалтування);

спільне використання голок і інших пристосувань при вживанні ін'єкційних наркотиків;

інфікування новонароджених ВІЛ через грудне молоко або під час народження.

Найбільшої ефективності ПКП досягає в разі її проведення в перші 24 години після ризикованого випадку, але не пізніше 72 годин, і триває протягом 28 днів.

Заходи екстреної профілактики після контакту з ВІЛ в залежності від типу контакту

Пошкодження шкірних покривів. Слід рясно промити пошкоджену ділянку водою з милом, але не можна її терти. Бажано викликати витікання крові: опустити кінцівку нижче рівня серця, або помасажувати вену вище ушкодження. Необхідно дати крові спокійно стекти, але ні в якому разі не натискати на саму рану. Краще зробити це під струменем води. Потім протерти ватним тампоном, просякнутим одним із дезінфектантів (наприклад, 70%-ним розчином етилового спирту, 5%-ним розчином йоду при порізах, 3%-ним розчином перекису водню або антисептиком на водній основі).

Уражені ділянки слизової оболонки необхідно промити водою з милом. Якщо уражена слизова ока, то око слід рясно промити водою. По можливості промити/закапати 30%-вим розчином альбуциду (сульфацилу натрію).

Незахищені статеві контакти. Спочатку бажано помочитися, а потім статеві органи, стегна, промежину, анус промити теплою водою з милом і, обсушити серветкою, протерти ватним тампоном, просякнутим 0,05%-ним розчином хлоргексидину біглюконату (гібітану), або 0,01%-ним розчином мірамістину (септікому), або розчином дезмістіну. Бажано одягти чисту білизну. Вживши заходів екстреної профілактики, необхідно звернутися в Центр СНІДу для отримання професійної лікарської допомоги.

Консультування та оцінка ризику інфікування. Ризик інфікування ВІЛ повинен оцінюватися досвідченим фахівцем. Важливо знати, чи підтверджена наявність ВІЛ-інфекції у можливого джерела інфікування або тільки підозрюється. У людини, яка зазнала ризику інфікування, уточнюють, які заходи першої допомоги вже вжиті.

Тестування на ВІЛ. Проводиться кваліфікованим медичним працівником за згодою клієнта відразу при зверненні в СНІД-центр або Кабінет довіри (в перші троє діб з моменту контакту з потенційно інфікованої біологічної рідиною). Також, якщо ВІЛ-статус можливого джерела інфікування невідомий, бажано протестувати його на ВІЛ (наприклад, принести шприц що потенційно містить інфікований матеріал).

Призначення курсу антиретровірусних препаратів. Залежно від ступеня оціненого при консультуванні ризику лікар СНІД-центру призначає короткий чотиритижневий курс (28 днів) антиретровірусних препаратів з подальшим медичним наглядом. Починати ПКП АРВ-препаратами слід якомога раніше - переважно в перші 24 години після ризикованого випадку, але не пізніше 72 годин після небезпечного контакту. У разі, якщо результат тестування людини, що зазнала ризику, позитивний, курс постконтактної АРВ-профілактики не призначається, а підбирається схема повноцінного лікування ВІЛ.

Всіх ВІЛ-негативних людей слід інформувати про існування пре- і постконтактної профілактики, а саме про:

варіантах для запобігання передачі ВІЛ-інфекції;

доступності та ефективності даних методів;

можливі побічні ефекти від прийому препаратів;

недоліки даних видів профілактики, включаючи те, що вони можуть виявитися неефективними для запобігання передачі ВІЛ;

роботі Національної лінії телефону довіри по проблемі ВІЛ/СНІД: 0 800 500 451, де можна отримати більш детальну інформацію, а також контактні дані медичних установ, куди можна звернутися за ПрЕП і ПКП.

Глосарій до уроку 13:

Глосарій до уроку 13

Дискордантні пари – пари, в яких один з партнерів є ВІЛ-позитивним, а другий - ВІЛ-негативним.

Дезінфектанти – хімічні (медичні) препарати, які використовуються для знищення мікроорганізмів і підтримання санітарно-гігієнічних норм. Синонім: антисептики.

Література уроку 13

Література до уроку 13

Чинні нормативно-методичні документи в області ВІЛ-інфекції в Україні.

Клінічні протоколи Всесвітньої організації охорони здоров'я для Європейського регіону (2008 р.)

Уроки Зменшення Шкоди. Матеріали для самостійного вивчення соціальними працівниками: Урок № 4. Постконтактна профілактика / Навчальний посібник. 2-е видання. - МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ / СНІД в Україні», 2014. - 148 с.

Доповідь д-ра Ю. Саранкова «Преконтактная профілактика ВІЛ серед ЧСЧ: проблеми і перспективи». Перший Київський регіональний Форум «ВІЛ і коінфекції». - К., 2014.– http://hivmedinfo.org/upload/files/Prezentatsiya-3_3.pdf.

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу:

Попередній.

Урок 12. АРВ-терапія

Наступний.

Урок 14. Інтимна гігієна чоловіків