Уроки зменшення ризику

Урок 10

Туберкульоз

Туберкульоз – інфекційне захворювання, яке викликається мікобактерією туберкульозу, яка також називається паличкою Коха.

Найчастіше зустрічається туберкульоз легенів та інших органів дихальної системи. Але туберкульоз також може уражати кістки і суглоби, органи сечостатевої системи, лімфатичні вузли, очі, нервову систему, травний тракт, шкіру.

Джерело інфекції

Основним джерелом інфекції є людина, яка хвора на легеневу форму туберкульозу і виділяє мікобактерії з дихальних шляхів (при кашлі, чханні, крику, сміху і ін.). Крім того, інфекція може передаватися через продукти тваринного і рослинного походження, заражені мікобактеріями туберкульозу (наприклад, молочні продукти, фарш та ін.).

Шляхи проникнення інфекції в організм:

через дихальні шляхи з крапельками мокротиння хворого на туберкульоз, з інфікованим пилом;

через шлунково-кишковий тракт з інфікованою їжею;

через пошкоджену шкіру (такому ризику піддаються лаборанти, патологоанатоми, ветеринари);

внутрішньоутробно від хворої на туберкульоз вагітної жінки плоду через інфіковану туберкульозом плаценту (цей шлях зараження можливий чисто теоретично і за останні 25 років в Україні не зустрічався жодного разу).

Щоб людина захворіла на туберкульоз, одного попадання палички Коха в організм недостатньо. Багато людей інфікуються мікобактерією туберкульозу, але розвиток хвороби пригнічується імунною системою, тримається нею під контролем. Однак якщо імунітет слабшає (наприклад, при ВІЛ-інфекції) «дрімаюча» паличка Коха починає активно розмножуватися і викликає хворобу.

Симптоми туберкульозу при легеневій формі:

тривалий кашель з мокротою або сухий (більше двох тижнів);

тривале підвищення температури тіла до 38-39 градусів (більше трьох тижнів) без відчуття ознобу;

нічна пітливість;

слабкість, нездужання, поганий апетит;

підвищена стомлюваність;

кровохаркання - наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі.

При позалегеневих формах туберкульозу захворювання проявляється як загальними симптомами (підвищення температури тіла, слабкість, пітливість, підвищена стомлюваність), так і специфічними, залежними від зони ураження. Наприклад, при туберкульозі хребта кісток, суглобів виникають болі в спині і уражених кінцівках, обмежена рухливість суглобів. При туберкульозі сечостатевої системи з'являються часте сечовипускання, болі внизу живота і в поперековій області. При туберкульозі травного тракту у хворого виникають періодичні запори, проноси, болі, здуття живота, з'являється кров в калових масах.

Мультирезистентний туберкульоз – найбільш небезпечна форма, при якій мікобактерії туберкульозу стають стійкими (резистентними, несприйнятливими) як мінімум до двох найбільш ефективних протитуберкульозних препаратів: ізоніазиду і рифампіцину. Шляхи поширення мультирезистентного туберкульозу такі ж, як звичайного туберкульозу.

Методи діагностики туберкульозу, в тому числі мультирезистентного:

рентгенологічне дослідження органів грудної клітини;

мікроскопічне дослідження мазка мокротиння на наявність мікобактерій (дворазове): для діагностики плевритів використовують плевральну рідину, а для діагностики тубменінгітів - спинномозкову рідину;

молекулярно-генетичні методи дослідження мокротиння (інші рідини не використовуються, оскільки картридж GeneXpert налаштований тільки на мокроту (крові, спинномозковій рідині, сечі та ін.);

бактеріологічне дослідження - метод посіву на рідкі і тверді поживні середовища, вирощування мікобактерій туберкульозу з мокротиння або інших зразків рідин і тканин організму. Для діагностики мультирезистентного туберкульозу проводиться тест лікарської стійкості при посіві на рідку і тверду поживні середовища. У разі мультирезистентного туберкульозу при бактеріологічному дослідженні визначається чутливість до протитуберкульозних препаратів;

ультразвукова діагностика (УЗД) органів черевної порожнини, малого тазу та ін .;

ендоскопічні методи (бронхоскопія, торакоскопія, лапароскопія і ін.);

біопсія.

Лікування туберкульозу

Основний метод лікування - протитуберкульозна терапія - застосування хіміопрепаратів, що згубно діють на мікобактерію туберкульозу. Розрізняють дві основні форми туберкульозу - чутливий туберкульоз і туберкульоз з лікарською стійкістю, або резистентний. Схеми лікування чутливого і резистентного туберкульозу різні за тривалістю і набором протитуберкульозних препаратів, проте їх принципи однакові для всіх форм. Лікування туберкульозу в Україні безкоштовне. Лікар призначає комбінацію з декількох препаратів, які доповнюють один одного.

Основні принципи лікування туберкульозу:

тривалість – в залежності від форми туберкульозу курс лікування становить від 6 до 36 місяців (пункт 4.4.12 уніфікованого клінічного протоколу, затвердженого наказом МОЗ України від 04.09.2014 №620);

комбінованість – одночасне застосування декількох протитуберкульозних препаратів;

контрольованість – всі дози протитуберкульозних препаратів пацієнт приймає під безпосереднім контролем медичного або соціального працівника.

Весь курс лікування ділиться на дві фази: інтенсивну та підтримуючу.

Інтенсивна фаза лікування, при якій відбувається знищення активних мікобактерій туберкульозу, в результаті чого пацієнт не може інфікувати оточуючих, триває від двох (при чутливому туберкульозі) до 20-36 (при резистентних формах) місяців. Дана фаза лікування проводиться в стаціонарі. Пацієнт приймає від 4-х (при чутливому туберкульозі) до 5-6 або 7-8 (при резистентних формах) протитуберкульозних препаратів. До кінця інтенсивної фази припиняється бактеріовиділення (тобто пацієнт не може інфікувати оточуючих), його самопочуття поліпшується.

Підтримуюча фаза лікування покликана закріпити ефект лікування і не допустити розвитку рецидиву і ускладнень. Кількість препаратів при цьому зменшується.

У більшості випадків своєчасно розпочате лікування є ефективним, і через 2-3 тижні самопочуття людини покращується. Але лікування важливо продовжувати. Головне - чітко дотримуватися всіх призначень і рекомендацій лікаря і ні в якому разі не переривати розпочате лікування. Якщо хворий на туберкульоз не виконує призначень лікаря, не дотримується режиму і схеми лікування, самостійно зменшує дозу препаратів або перериває процес лікування, це призводить до появи резистентних (стійких) форм мікобактерій, через що виникає мультирезистентний туберкульоз, який важко лікується.

Специфіка лікування для ВІЛ-позитивних людей

Протитуберкульозні препарати чинять згубний вплив на мікобактерії туберкульозу, тому вони однаково ефективні як для ВІЛ-негативних, так і ВІЛ-позитивних людей. Препарати для лікування ВІЛ-інфекції та туберкульозу можуть бути ефективними і безпечними одночасно. Однак можлива взаємодія між деякими АРВ і протитуберкульозними препаратами. Крім того, туберкульоз у ВІЛ-позитивної людини часто поєднується з опортуністичними захворюваннями (наприклад, герпес, кандидоз, пневмоцистна пневмонія і ін.), що ускладнює діагностику і лікування. Тому дуже важливо, щоб люди, які живуть з ВІЛ та туберкульозом, паралельно спостерігалися у фтизіатра та інфекціоніста.

Профілактика туберкульозу

Важливим фактором запобігання поширенню туберкульозу є раннє його виявлення, своєчасна госпіталізація і лікування. Найкращими методами профілактики є:

зміцнення імунної системи - дотримання режиму праці і відпочинку, повноцінне харчування (необхідна термічна обробка продуктів харчування), загартовування, регулярні прогулянки на свіжому повітрі, заняття фізкультурою, відмова від шкідливих звичок;

термічна обробка постільної і натільної білизни;

регулярне провітрювання приміщень, систематичне вологе прибирання;

хіміопрофілактика протитуберкульозними препаратами для осіб з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз (призначити таке лікування може тільки лікар);

оснащення приміщень, де проводиться робота з можливими носіями мікобактерій туберкульозу, бактерицидними опромінювачами екранованого типу, які функціонують постійно і в присутності людей.

Глосарій до уроку 10:

Глосарій до уроку 10

Бактеріологічне дослідження, або бактеріологічний посів – метод дослідження біологічного матеріалу, взятого у пацієнта і поміщеного у штучне поживне середовище, яке сприятиме розвитку і розмноженню збудника захворювання. При такому дослідженні можна встановити не тільки факт наявності збудника, але і його концентрацію.

Біопсія – взяття невеликої ділянки тканини з будь-якого органу для вивчення на предмет ознак того чи іншого захворювання.

Мікроскопічне дослідження – метод дослідження за допомогою світлового мікроскопа під різними збільшеннями з попереднім забарвленням матеріалу (мокротиння/мазка) або без нього.

Опортуністичні інфекції – захворювання, що викликаються вірусами або клітинними організмами (бактерії, гриби, найпростіші), які зазвичай не призводять до захворювання здорових людей з нормальною імунною системою, але розвиваються у осіб з імунодефіцитними станами.

Резистентність – стійкість мікроорганізмів (бактерії туберкульозу, вірус імунодефіциту людини та ін.) до застосовуваних препаратів.

Хіміопрофілактика (від «хімія» і «профілактика») – метод попередження захворювань, головним чином інфекційних, за допомогою хіміотерапевтичних засобів.

Ендоскопічний метод – метод дослідження внутрішніх органів за допомогою спеціальних приладів - ендоскопів. Ендоскопи - це гнучкі пластикові або металеві трубки з освітлювальною та оптичною системою, які при введенні в певні органи дозволяють отримати зображення і взяти зразки тканини.

Залежно від досліджуваного органу розрізняють: бронхоскопію (дослідження бронхів), торакоскопію (дослідження плевральної порожнини), езофагоскопію (дослідження стравоходу), гастроскопію (дослідження шлунка), колоноскопію (дослідження товстої кишки) і т.д.

Література уроку 10

Література до уроку 10

Уроки зменшення шкоди. Матеріали для самостійного вивчення соціальними працівниками: Урок 6. Туберкульоз / Навчальний посібник. 2-е видання. - МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2014. - С. 30-32.

Туберкульоз і ВІЛ. Уроки зменшення шкоди. Матеріали для самостійного вивчення соціальними працівниками: Урок 7. Мультирезистентний туберкульоз / Навчальний посібник. 2-е видання. - МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2014. - С. 34-36.

Буклет «Туберкульоз» - МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2013.

Брошура «Що треба знати про туберкульоз» - МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2012.

Туберкульоз / Інформація для пацієнтів на сайті Українського центру контролю за соцзахворювань МОЗ України.

Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги дорослим, затверджений наказом МОЗ України від 04.09.2014 № 620.

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу:

Попередній.

Урок 9. Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)

Наступний.

Урок 11. Вірусні гепатити