Уроки зменшення ризику

Урок 9

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) – це інфекції, які зазвичай передаються через сексуальні контакти (вагінальні, оральні, анальні) від інфікованого сексуального партнера/партнерки. Збудниками ІПСШ є більше 30 різних бактерій, вірусів та паразитів.

Деякі ІПСШ можуть передаватися при шкірному контакті під час статевого акту (наприклад, педикульоз, короста). Мікроорганізми, які викликають ІПСШ, можуть також передаватись при переливанні продуктів крові та пересадці тканин, органів. Багато ІПСШ, включаючи хламідіоз, гонорею, гепатит В, ВІЛ, сифіліс, можуть також передаватися від матері дитині під час вагітності та пологів.

Загальні симптоми ІПСШ:

вагінальні виділення;

виділення з сечовипускального каналу (уретри) у чоловіків;

біль при сечовипусканні;

висипання, ранки в області геніталій;

болі в області живота.

Важливо пам'ятати! При появі таких симптомів необхідно звернутися до лікаря-венеролога. Самодіагностика та самолікування небезпечні, тому що можуть перевести захворювання в хронічну форму, яка дуже важко діагностується та лікується.

Найбільш поширеними ІПСШ є: сифіліс, гонорея, хламідіоз, трихомоніаз, генітальний герпес, гострокінцеві кондиломи.

Сифіліс – бактеріальна інфекція, яка вражає шкіру, слизову оболонку, внутрішні органи, кістки та нервову систему. Збудником є спіралеподібні мікроорганізм (спірохета) або бліда трепонема.

Основні шляхи передачі:

статевий, включаючи оральний контакт (наприклад, поцілунки) та анальний контакт (анальний або аноректальний сифіліс);

через кров, включаючи ін'єкції, переливання крові, пересадку органів та тканин;

при близькому побутовому контакті з хворою людиною - в результаті контакту з речовинами, які виділяються з ерозій, ран, наривів;

від хворої матері дитині при вагітності та пологах (вроджений сифіліс).

Симптоми сифілісу. З моменту інфікування до появи клінічних проявів хвороби зазвичай проходить близько місяця. Первинними ознаками сифілісу є твердий шанкр - виразка або ерозія - округле, щільне, червоне, зазвичай безболісне утворення діаметром від 10 до 20 мм. З'являється шанкр в місці проникнення збудника - на статевих органах, губах, шкірі, в області ануса, внутрішній поверхні прямої кишки. Без лікування шанкр самостійно заживає через 3-6 тижнів. Через тиждень після появи шанкра збільшуються, тверднуть лімфовузли і залишаються такими зазвичай від трьох до п'яти місяців. При анальному сифілісі зазвичай відбувається збільшення лімфовузлів в паховій області. Крім збільшення лімфовузлів, у чоловіків нерідко розвивається набряк статевого члена.

Важливо пам'ятати! При анальному сифілісі шанкр, розташований в глибині заднього проходу, в більшості випадків залишається непоміченим, оскільки не завдає ніякого дискомфорту. Тому людям, які практикують анальний секс без презерватива, рекомендується проходити регулярне (раз на півроку) медичне обстеження з метою своєчасного діагностування та лікування сифілісу та інших ІПСШ.

Зникнення твердого шанкра є початком вторинного періоду сифілісу (вторинного сифілісу). Цей період характеризується поширенням інфекції по всьому організму - з'являються висипання на поверхні шкіри і слизових оболонках, відбувається порушення пігментації шкіри, випадає волосся, змінюється голос, уражаються внутрішні органи, кістки і суглоби. Висипання заразні. Через п'ять і більше років з моменту інфікування, якщо не лікуватися, настає третинний період сифілісу. При цьому вражається більшість внутрішніх органів - серцево-судинна система, печінка, нирки, кістки і суглоби. Виникають незворотні зміни нервової системи і психіки.

Лікування. Первинний сифіліс успішно виліковується після місячного курсу антибактеріальної терапії. Набагато складніше лікувати запущені форми інфекції. Комплексна терапія вторинного сифілісу може тривати протягом декількох років. Самолікування недопустиме, тому що може стати причиною розвитку серйозних ускладнень та необоротних уражень внутрішніх органів та систем організму.

Гонорея – інфекційне захворювання, яке вражає сечостатеву систему, слизову оболонку рота та прямої кишки. Збудником гонореї є гонокок.

Основні шляхи передачі:

статевий, включаючи оральний та анальний контакти;

при спільному використанні з інфікованою людиною предметів гігієни (наприклад, зубна щітка, лезо бритви), білизни;

від хворої матері дитині під час пологів.

Симптоми гонореї у чоловіків. Жовтувато-білі виділення з сечовипускального каналу, біль при сечовипусканні, кров та гній в спермі, тупий біль в промежині, яка відчувається в задньому проході, статевий член набрякає, яєчка збільшуються та болять при дотику.

Симптоми гонореї у жінок. Зовнішні статеві органи набрякають, червоніють, жовті або жовто-зелені виділення з піхви, біль внизу живота, болісне сечовипускання, кровотеча між менструаціями.

Симптоми ректальної гонореї. Люди, що практикують незахищений анальний секс, можуть інфікуватися гонореєю (ректальна гонорея). Через 2-10 днів після інфікування у 30% хворих можуть початися гнійні, жовтувато-білі виділення з заднього проходу, що неприємно пахнуть, іноді з домішкою крові, свербіж і печіння в задньому проході, біль при дефекації. У решти інфікованих ознаки ректальної гонореї слабо виражені і часто залишаються непоміченими. Тому особам, що практикують анальний секс без презерватива, рекомендується регулярно (раз на півроку) проходити медичне обстеження з метою своєчасного діагностування та лікування.

Гонорея горла (фарингеальна гонорея) зустрічається у людей, що інфікувалися гонококками під час незахищеного орального сексу. Збудник потрапляє на слизову глотки і ротової порожнини, де починає розвиватися, викликаючи гнійний наліт на мигдалинах і больові відчуття при ковтанні. При гонореї горла симптоми нагадують звичайну ангіну, що істотно ускладнює діагностику. Хворі фарингеальной гонореєю скаржаться на озноб, високу температуру, болі при ковтанні, наліт у порожнині рота.

Лікування. Незапущена форма гонореї успішно виліковується спеціальними антибактеріальними препаратами. Хронічна гонорея вимагає складної комплексної терапії.

Трихомоніаз – інфекційне захворювання, яке вражає сечостатеву систему. Збудники трихомоніазу - найпростіші одноклітинні мікроорганізми - трихомонади.

Основним шляхом передачі є статевий.

Симптоми трихомоніазу у чоловіків. Запалення уретри, простати, сім'яних пухирців, яєчок. Іноді спостерігаються невеликі виділення білого кольору з уретри або домішка крові в сечі.

Симптоми трихомоніазу у жінок. Запалення піхви, жар, почервоніння та свербіж в промежині та геніталіях, пінисті жовті гноєподібні виділення з піхви, тупий біль внизу живота, біль при статевому контакті.

Лікування. Незапущений трихомоніаз успішно виліковується спеціальними антимікробними препаратами. У той час як хронічне захворювання потребує складної та тривалої комплексної терапії.

Хламідіоз – інфекційне захворювання, яке вражає слизову оболонку сечового міхура, піхви, шийки матки, прямої кишки, порожнини рота. Збудником хламідіозу є мікроорганізм - хламідія.

Основні шляхи передачі:

статевий (при всіх видах незахищеного сексу);

від хворої матері дитині при вагітності та пологах.

Симптоми хламідіозу у чоловіків. Спостерігаються бліді виділення зі статевого члена, жар та біль при сечовипусканні.

Симптоми хламідіозу у жінок. Бувають слабкі безбарвні або сірувато-білі слизові виділення з піхви, болі внизу живота.

Хламідіоз важко розпізнається, тому що часто проходить безсимптомно. Тому важливо регулярно проходити медичне обстеження.

Лікування хламідіозу проводиться антибіотиками за спеціальною схемою.

Генітальний герпес - це інфекція, викликана вірусом простого герпесу (ВПГ). У 80% випадків захворювання обумовлене ВПГ типу 2; в 20% випадків - ВПГ типу 1 (так звана «застуда» на губах). Інфікування генітальним герпесом можливе при статевих контактах в піхві, в рот і пряму кишку. Найчастіше інфікування відбувається від осіб з безсимптомним перебігом захворювання. Крім того, можлива передача інфекції від хворої матері плоду під час вагітності. Інкубаційний період первинного генітального герпесу коливається від 1 до 26 діб (найчастіше 2-10 діб).

Симптоми генітального герпесу. Виділяють первинний генітальний герпес (перший випадок захворювання) та рецидив (другий і наступні випадки захворювання). Першими симптомами первинного генітального герпесу зазвичай є печіння, біль і набряклість в області ураження. Ці симптоми можуть супроводжуватися нездужанням, підйомом температури і головним болем (як при грипі). Через кілька діб з'являються маленькі бульбашки, наповнені прозорою рідиною. Бульбашки лопаються з утворенням болючих червоних ранок. Якщо ранки розташовуються на статевих органах, можливо хворобливе сечовипускання. Висипання гоїться протягом 14 діб. Рецидив захворювання протікає легше в порівнянні з первинним генітальним герпесом. При рецидиві зазвичай не буває нездужання, підйому температури і головного болю; висипань менше. Виникненню рецидиву сприяють інфекції, переохолодження, вживання алкоголю та емоційні стреси. Рецидиви, як правило, виникають на одному і тому ж місці. Висипання при рецидиві заживає швидше - протягом 7-10 діб.

Лікування. Основою лікування генітального герпесу є противірусні препарати. Прийом противірусних препаратів, розпочатий на ранніх стадіях захворювання (коли турбує тільки печіння і біль, але немає ще висипу), може запобігти появі висипань. Якщо висипання вже виникли, противірусні препарати прискорюють час загоєння висипань. При частих рецидивах можливо профілактичне лікування генітального герпесу (протягом декількох місяців). У ряді випадків призначають лікування, що доповнює противірусну терапію (імунотерапія, загальнозміцнюючі препарати, фізіотерапія і т.д.).

Гострокінцеві кондиломи - це маленькі вирости тілесного кольору, які можуть з'являтися на статевих органах, навколо заднього проходу, іноді в роті. Виникнення даного захворювання, як правило, пов'язане з інфікуванням вірусом папіломи людини (ВПЛ). Більш ніж в 50% випадків інфікування відбувається статевим шляхом. Папіломавірусна інфекція геніталій і промежини (ПВІ) - широко поширене захворювання. Найбільш типовим проявом папіломавірусної інфекції є гострі кондиломи аногенітальної області.

Лікування поєднує як терапію, так і хірургічні методи лікування. У більшості випадків лікування носить симптоматичний і загальнозміцнюючий характер.

Профілактика ІПСШ:

використання презерватива при будь-яких видах сексуальних контактів;

дотримання особистої гігієни, використання тільки своїх засобів гігієни, рушників, білизни;

проходження регулярних (один раз на півроку) медичних обстежень з тестуванням на ІПСШ.

Глосарій до уроку 9:

Глосарій до уроку 9

Венеролог – лікар, який займається виявленням та лікуванням інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Мікроорганізми (мікроби) – збірна назва групи живих організмів, які занадто малі для того, щоб бути видимими неозброєним оком (їх характерний розмір - менше 0,1 мм). Більшість мікроорганізмів складається з однієї клітини, але є і багатоклітинні.

Література уроку 9

Література до уроку 9

Уроки зменшення шкоди. Матеріали для самостійного вивчення соціальними працівниками: Урок 16. Інфекції, що передаються статевим шляхом / Навчальний посібник. 2-е видання. - МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2014. - С. 70-72.

Брошура «?опа!». ГО «Гей-Альянс», PULSAR, МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2012. - С. 49-64.

Брошура «Що треба знати про інфекції, що передаються статевим шляхом». - МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2010.

Що таке інфекції, що передаються статево шляхом, и як вони передаються? Інформація для пацієнтів. Доступно за посиланням: http://ucdc.gov.ua/pages/for_patients/other-social-diseases

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу:

Попередній.

Урок 8. Лубриканти

Наступний.

Урок 10. Туберкульоз