Уроки зменшення ризику

Урок 21

Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (СОГІ) та/або станом здоров'я

Україна, на жаль, на даний момент не є прикладом країни з розвиненою демократичною системою, в якій права людини - найвища цінність. Випадки дискримінації в Україні численні і різноманітні, однак офіційна статистика далека від реальної картини.

В Україні лесбійки, геї, бісексуали і транс ґендерні люди зазнають цілої низки порушень прав людини:

гомофобне і трансфобне насильство;

вбивства;

сексуальне насильство;

вимагання та розголошення конфіденційної інформації;

широко поширена дискримінація в трудовій та споживчої сферах, сфері освіти;

нерівний доступ до основних послуг, таких як житлове забезпечення і медична допомога.

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дає наступне визначення дискримінації: «ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними».

Перераховані в цьому визначенні ознаки називають «захищеними ознаками».

До «інших ознак» можуть також відноситися стан здоров'я (наприклад, ВІЛ-позитивний статус), сексуальна орієнтація та ґендерна ідентичність, оскільки вони є визначальними і / або невід'ємними для особистості людини.

На даний момент законодавчим актом, в якому найбільш повно представлений перелік захищених від дискримінації ознак є Кодекс законів про працю, в ст. 2.1 зазначено: «Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, ґендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інші органи за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання».

Прикладами дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності можуть бути:

законодавче обмеження майнових прав одностатевих пар;

судова заборона мирних публічних заходів на підтримку ЛГБТ;

звільнення або відмову в прийомі на роботу через сексуальну орієнтацію або ґендерної ідентичності.

Слід розрізняти такі поняття, як пряма дискримінація, опосередкована (непряма) дискримінація, утиск і злочини на ґрунті ненависті.

Пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Приклади прямої дискримінації:

оголошення про вакансію, в якому вказується: «пропонуємо роботу секретарю: дівчині у віці до 35 років» - це дискримінація за віковою і статевою ознакою;

оголошення про оренду житла з умовою: «людям з пропискою зі східних регіонів не звертатися» - це дискримінація за місцем проживання;

заборона на донорство крові та органів для гомосексуальних людей є дискримінаційною, оскільки необґрунтовано обмежує в правах групу людей на підставі сексуальної орієнтації;

відмова в наданні медичної допомоги ВІЛ-позитивним пацієнтам - це дискримінація на підставі стану здоров'я.

Опосередкована (непряма) дискримінація – ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Прикладом непрямої дискримінації можуть бути:

вимоги роботодавця, щоб всі кандидати на вакантну посаду складали іспит на знання мови, якщо в цьому немає необхідності для виконання конкретної роботи. Цей іспит може обмежити можливість працевлаштуватися людям, для яких ця мова не є рідною;

під час розмови про працевлаштування задаються питання, не пов'язані з характером даної роботи: наприклад, про історію та традиції України, які для осіб іншої національності можуть бути особливо складними через незнання української культури.

Утиск - небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Приклади утиску:

водій автобуса робить зневажливі коментарі в стосунку до пасажирів з пенсійними посвідченнями. Ці коментарі не стосуються когось конкретно, але вони принижують пенсіонерів та створюють напружену атмосферу;

начальник відділу, де працюють переважно жінки, виявився шанувальником еротичних плакатів і розвісив зображення напівоголених жінок як у себе у кабінеті, так і у коридорах свого відділу. На скарги колег, яким не подобалися і здавалися образливими такі зображення, він відповідав анекдотами про блондинок і домогосподарок;

працівник зі східних країн є об'єктом принизливих жартів, що стосуються його зовнішнього вигляду, акценту, походження.

Дискримінація переважно має місце у контексті цивільних або адміністративних правовідносин, хоча формально все ще існує і кримінальна відповідальність за це явище (ст. 161 Кримінального кодексу). Однак на практиці кримінальна відповідальність застосовується тільки для переслідування такої крайньої форми дискримінації, як злочин на ґрунті ненависті.

Злочин на грунті ненависті – різного роду кримінальні діяння, мотивовані упередженням до потерпілого/групи постраждалих на основі захищених законом ознак, якими він/вони володіють.

На жаль, Кримінальний кодекс України розглядає тільки три таких ознаки: етнічну та національну приналежність, а також релігійні переконання. СОГІ поки що до цих ознак не належать. Проте, Європейський суд з прав людини, рішення якого Україна зобов'язалася виконувати, розглядає злочини проти ЛГБТ, як злочини ненависті.

З процесуальної точки зору злочину на грунті ненависті відрізняються від таких же злочинів, мотивованих упередженням більш серйозним покаранням.

Приклади злочинів на грунті ненависті по відношенню до ЛГБТ-спільноти:

насилля або вбивство представника ЛГБТ-спільноти через гомофобію та/або трансфобію;

вимагання грошей у представника ЛГБТ-спільноти, за нерозголошення інформацію про його сексуальну орієнтацію;

підпали, напади на місця, у яких бувають представники ЛГБТ-спільноти (офіси ЛГБТ-організацій, кінотеатри, клуби, галереї тощо);

сексуальне насильство.

Алгоритм дій у разі дискримінації

Зафіксувати факт дискримінації на відео чи аудіоносій.

Повідомити особі/особам, винним у дискримінації, про те, що їх поведінка неприпустима і порушує чинне законодавство.

Викликати поліцію і вимагати запротоколювати факт дискримінації.

Заручитися показаннями свідків.

При наявності травм, отриманих внаслідок акту дискримінації, зафіксувати побої в медичній установі.

Отримати консультацію кваліфікованих спеціалістів з правозахисних НУО, центрах безкоштовної правової допомоги або звернутися до адвоката.

Звернутися зі скаргою на дискримінацію до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини чи/або до суду.

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Сексуальна орієнтація, ґендерна ідентичність і здоров'я є невід'ємними елементами гідності і вільного розвитку особистості кожної людини, і вони не повинні бути підставою для стигматизації, дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті.

Література уроку 21

Література до уроку 21

Конституція України.

Європейська конвенція про права людини.

Кримінальний кодекс України.

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Матеріали ОБСЄ за злочинами ненависті - http://www.osce.org/ru/odihr/39822?download=true

Матеріали Інформаційної кампанії «Дискримінація обмежує. Протидія!» Коаліції з протидії дискримінації в Україні - http://www.discrimi.net/

Витяги з програми розвитку ООН, а також заяви ООН щодо боротьби з усіма формами дискримінації - http://www.ohchr.org/Documents/Issues/Discrimination/LGBT_discrimination_A4_ru.pdf

Буклет "Лайфхак для ЛГБТ: як захищати свої права" - http://gay.org.ua/publications/lifehack2016.pdf

Перший всеосяжний звіт про проблеми дискримінації в Україні - http://gay.org.ua/publications/antidi_report2015-u.pdf

Перевірте свої знання, пройдіть тест до цього уроку.

Пройти тест

Уроки цього курсу:

Попередній.

Урок 20. Зменшення шкоди і зменшення ризику

Наступний.

Урок 22. Політкоректність, професійна етика, антидискримінаційна лексика