Моніторинг та оцінка необхідні для управління, вдосконалення та забезпечення звітності за наступними компонентами діяльності:
- ресурсами (персонал, гроші, обладнання);
- заходами (діяльність, яка виконується рамках програми або проекту);
- результатами (підсумки внеску ресурсів та виконання заходів);
- якістю даних і надання послуг.
Основні поняття МіО
Моніторинг включає в себе:
- рутинне відстеження ключових елементів проведення програми або проекту - найчастіше це внесок і віддача;
- регулярний збір і аналіз інформації.
Моніторинг дуже допомагає для своєчасного прийняття рішень, полегшує процес звітності та готує основу для подальшої оцінки, вивчення та аналізу отриманих даних. Моніторинг оцінює прогрес досягнення поставлених цілей і завдань, виконання проекту, а також ефективність обраної для виконання проекту стратегії.
Головне питання, на яке відповідає моніторинг: що ми робимо? Тобто в процесі моніторингу відслідковуються ресурси (внесок) і результати, аби отримати інформацію, чи виконується програма відповідно до затвердженого плану (наприклад: навчання персоналу, роздача профілактичних матеріалів та ін.).
Оцінка - це:
- епізодичний аналіз (часто ретроспективний) зміни цільових показників і результатів, що сталися внаслідок впровадження програми або проекту - оцінка спрямована на виявлення прямого зв'язку (причинності) між отриманими змінами і проведеними інтервенціями;
- процес, в результаті якого визначається значимість, цінність проведених заходів, програми, її подальша необхідність і доцільність і т.д.
Головне питання, на яке відповідає оцінка: чого ми досягли? Для того щоб зафіксувати зміни, які сталися внаслідок впровадження програми/інтервенції, необхідно виключити всі інші варіанти їхнього виникнення (наприклад: використання стерильного інструментарію при ін'єкційному введенні наркотику і зниження темпів зростання поширеності ВІЛ-інфекції).
Індикатор - це показник, за допомогою якого можна виміряти досягнення, оцінити роботу і виміряти ті зміни, які відбулися в результаті впровадження інтервенції, роботи програми і т.п. (наприклад: % молодих людей (15-24), які правильно вказують шляхи передачі ВІЛ).
Для чого потрібні індикатори:
- Вони є відправною точкою для планування програми, управління діяльністю і звітності.
- Вони дозволяють відстежити тренди, які цікавлять розробників програми, та ідентифікувати проблеми.
- Вони можуть служити сигналами раннього попередження і корекції програми.
Види індикаторів:
Індикатори вкладу:
- ресурси, які використовуються при впровадженні програми: фінанси, кадри, інші матеріальні і нематеріальні ресурси (наприклад: персонал, медикаменти, профілактичні матеріали, обладнання).
Індикатори процесу:
- все, що виконується в рамках програми або проекту для досягнення бажаного ефекту (наприклад: тренінги для фахівців, надання лікувально-діагностичних послуг, кейс-менеджмент).
Індикатори для вимірювання короткострокових результатів:
- безпосередні наслідки від вкладу та заходів, які виконуються у ході впровадження програми або проекту (наприклад: кількість людей, які отримали лікування, кількість клієнтів профілактичних програм, кількість осіб, які отримали консультації з питань профілактики ВІЛ-інфекції, кількість осіб, що пройшли тест на ВІЛ).
Індикатори для вимірювання довгострокових результатів:
- ефект, який програма зробила на цільову групу і який, в ідеалі, повинен привести до бажаного кінцевого результату програми. Ефекти можуть бути різними і включати в себе обізнаність, ставлення, поведінку, використання і т.д. (наприклад: зниження ризикованої поведінки стосовно ВІЛ-інфекції, збільшення кількості ВІЛ-інфікованих, які перебувають на антиретровірусній терапії).
Індикатори впливу:
- вимірюють довгостроковий накопичувальний ефект програми (наприклад: зниження смертності від ВІЛ/СНІДу, зменшення кількості нових випадків інфікування ВІЛ, зниження кількості випадків передачі ВІЛ від матері до дитини).
Складові національної системи МіО, які використовуються в Україні (на прикладі національної програми боротьби з ВІЛ / СНІДом):
- епіднагляд;
- біологічний моніторинг;
- моніторинг поведінки;
- епіднагляд за випадками ВІЛ, супутніми захворюваннями, смертельними випадками;
- тріангуляція даних;
- моделювання;
- моніторинг витрат на виконання заходів по боротьбі з ВІЛ-інфекцією;
- моніторинг програмної діяльності;
- оцінка програм;
- оцінка чисельності груп ризику;
- інші дослідження (наприклад, інтегровані біо-поведінкові дослідження в групах ризику і т.п.).
Пошук