Уроки зменшення шкоди

Інфекційний контроль

Надання протитуберкульозної допомоги відрізняється від заходів щодо контролю  інших інфекційних захворювань. У даному випадку слід враховувати надлегкий аерогенний механізм передачі і тривалий (від 6 до 24 місяців) термін лікування.

Профілактика розповсюдження туберкульозу (ТБ) включає ряд компонентів, які мають різну значимість і потребують вирішення на різних рівнях:

• раннє виявлення ТБ;
• правильне лікування;
• своєчасне обстеження контактних осіб;
• використання заходів інфекційного контролю (комплексу заходів щодо запобігання поширенню ТБ в установах і місцях тривалого перебування людей).
• специфічні методи профілактики (вакцино - і хіміопрофілактика).

Механізм виникнення і поширення ТБ має три складові:

• джерело або резервуар ТБ-інфекції;
• шляхи передачі ТБ-інфекції;
• сприйнятливий організм людини.

Найбільша небезпека виникає, коли кашляє хворий з легеневою формою ТБ, у якого фіксується значне постійне бактеріовиділення. Відомо, що один такий хворий за добу може виділити понад 1 млрд мікобактерій туберкульозу (МБТ).

Середня тривалість життя аерозолю МБТ - близько шести годин. Великі частинки розсіюються в межах одного метра від свого джерела і швидко прилипають до поверхні. Таким чином, збудник ТБ поширюється аерогенним шляхом, а не повітряно-краплинним, як вважалося раніше.

Перелік груп підвищеного ризику захворювання на ТБ:

1. ВІЛ-інфіковані.
2. Особи, що контактують з хворими на ТБ (сімейні чи професійні контакти).
3. Особи, які мають захворювання, що призводять до ослаблення імунітету.
4. Курці, особи, які зловживають алкоголем, або споживачі наркотиків.
5. Мігранти та біженці з регіонів з високою захворюваністю на ТБ.
6. Особи, які перебувають за межею бідності, безробітні.
7. Особи без визначеного місця проживання.
8. Пацієнти психіатричних установ.
9. Затримані та заарештовані, що перебувають, або звільнилися з установ пенітенціарної системи, а також особи, які перебувають на обліку в органах внутрішніх справ як раніше судимі і піднаглядні.
10. Співробітники установ охорони здоров'я, пенітенціарної системи, психіатричних закладів, які мають часті контакти з хворими на ТБ, зокрема, проводять відповідні дослідження і аналізи.

Найуніверсальнішим комплексом заходів, спрямованих на розрив ланцюжка передачі інфекції та вплив на її джерело, є інфекційний контроль. Інфекційний контроль (ІК) – це комплекс заходів, спрямованих на зниження ризику розповсюдження інфекції серед персоналу медичних та інших установ, а також пацієнтів (відвідувачів).

Пріоритетність заходів інфекційного контролю різна. Основу «піраміди інфекційного контролю» складає управлінський контроль (організаційні заходи).

Піраміда пріоритетності заходів інфекційного контролю

Надписи на таблиці 

Індивідуальний захист органів дихання від інфікування МБТ, що є у повітрі (респіраторна гігієна, маски, респіратори).

Забезпечення достатнього обміну повітря за допомогою вентиляційних систем і технічних засобів (зниження концентрації бактеріального аерозолю у повітрі).

Управлінські рішення та адміністративні заходи, спрямовані на зниження ризику передачі ТБ повітряним шляхом (попередження зараження повітря).

Формування державної політики у сфері протидії ТБ (нормативно-правові акти, залучення інвестицій). 

Чотири основні напрями інфекційного контролю

Управлінський контроль:

• заходи, які впроваджуються на національному, регіональному, місцевому рівнях особами, що приймають управлінські рішення, спрямовані на зниження ризику передачі ТБ-інфекції.

Адміністративний контроль:

• комплекс адміністративних заходів, спрямованих на запобігання утворенню інфекційних аерозолів та розповсюдження інфекції:
• своєчасне виявлення людей із симптомами ТБ;
• планування приміщень;
• ізоляція хворих, які становлять небезпеку епідемічного плану;
• обмеження показань для госпіталізації і терміну перебування в стаціонарі;
• профілактика ТБ серед медичних працівників;
• правильна організація роботи медичних установ в цілому;
• навчання персоналу і хворих методам та прийомам, які знижують ризик розповсюдження інфекції ( «етикет кашлю»).

Інженерний контроль (контроль стану повітря закритих приміщень):

• комплекс інженерних заходів, спрямованих на зменшення концентрації інфекційних аерозолів у повітрі через використання технічних засобів:
• природне провітрювання приміщень за допомогою вікон і дверей із урахуванням контролю напрямку перетікання повітря з «чистої» до «брудної» зони;
• локальна (місцева) вентиляція;
• знезараження повітря у приміщеннях з ризиком передачі ТБ за допомогою екранованих ультрафіолетових опромінювачів (при появі запаху озону слід замінити лампу, оскільки вона є джерелом його утворення).

Індивідуальний захист органів дихання:

• захист органів дихання у сприйнятливого контингенту (пацієнтів, медичних працівників, осіб, які перебували у контакті з хворими:
• хірургічні маски;
• маски-респіратори класу FFP2/FFP;
• «етикет кашлю».

Хірургічні маски, тканинні чи паперові, багаторазові чи одноразові, лише частково запобігають викиду мікроорганізмів в повітря під час розмови, чхання та кашлю за рахунок утримання часток значного розміру. Однак, вони не захищають від інфікування мікобактеріями, які можуть  знаходитись у повітрі приміщення, оскільки щільно не прилягають до обличчя і мають обмежену фільтрувальну здатність. Саме тому їх не рекомендують для захисту персоналу від бактеріальних аерозолів. Ці маски можуть застосовуватись пацієнтами, які виділяють МБТ, що сприятиме зменшенню кількості забрудненого аерозолю, що надходить від хворого в повітря приміщення.

Надійніший засіб індивідуального респіраторного захисту – респіратор класу FFP2 або FFP3. На відміну від хірургічної маски, він має конструкцію, яка дозволяє щільно прилягати до обличчя і фільтрувати інфікований аерозоль, що міститься в повітрі. Він рекомендований до застосування медичними та соціальними працівниками у процесі роботи з хворими/клієнтами з бактеріовиділенням або осіб з нез'ясованим статусом. Реальна потреба в респіраторах FFP2 для фахівців НУО при прийомі таких хворих становить один респіратор на 10-20 робочих змін. Респіратори слід зберігати в чистому і сухому місці, бажано в паперовому або полотняному пакеті. У разі зволоження або забруднення його утилізують. Висушування, очищення та дезінфекція не допускаються.

 Пацієнтам слід дотримуватися респіраторної гігієни під час кашлю

Рекомендовані заходи ІК для безпечних умов праці фахівців НEО